ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №826/3328/16
адміністративне провадження №К/9901/32983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 у складі колегії суддів: Качура І. А., Келеберди В. І., Данилишина В. М та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у складі колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Троян Н. М. у справі № 826/3328/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Прокуратури міста Києва про зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Прокуратури міста Києва в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Прокуратури міста Києва, оформлене у вигляді довідки про результати вивчення особової справи позивача щодо застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади" від 20.03.2015;
- зобов`язати Прокуратуру міста Києва прийняти обґрунтоване рішення, яке б свідчило про відсутність підстав для застосування до позивача як особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади";
- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомості щодо ОСОБА_1 .
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 позовні вимоги задоволено частково, а саме - визнано протиправним та скасовано рішення Прокуратури міста Києва, оформлене у вигляді довідки про результати вивчення особової справи ОСОБА_1 щодо застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади" від 20.03.2015.
2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Відповідно до наказу прокурора міста Києва від 18.07.2014 № 2301к радника юстиції ОСОБА_1 переведено на посаду заступника прокурора Подільського району міста Києва з посади заступника прокурора Шевченківського району міста Києва.
3.2. На виконання розпорядження прокурора міста Києва від 18.02.2015 № 21 про проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частин третьої та четвертої статті 1 Закону України "Про очищення влади" з 11.03.2015 розпочато перевірку стосовно перших заступників та заступників прокурорів міста Києва.
3.3. Згідно з наказом виконуючого обов`язки прокурора міста Києва від 17.03.2015 № 709к радника юстиції ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків заступника прокурора Подільського району міста Києва, призваного 17.03.2015 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, із збереженням посади та середнього заробітку на період до одного року.
3.4. Прокуратурою міста Києва 20.03.2015 прийнято висновок, оформлений у вигляді довідки про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади", на підставі якого наказом виконуючого обов`язки прокурора міста Києва старшого радника юстиції Калини О. від 20.03.2015 № 780к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Подільського району міста Києва на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 1, пункту 4 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади".
3.5. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що відповідачем протиправно зроблено висновок про застосування до нього заборон, визначених Законом України "Про очищення влади".
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що в даному випадку відповідачем не доведено дотримання принципів очищення влади, визначених Законом України "Про очищення влади" у зв`язку з прийняттям оскаржуваного висновку, а відтак і правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом. Крім того, суди вказали, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного висновку з підстав у ньому зазначених, що також є окремою і достатньою підставою для скасування оскаржуваного висновку, оформленого у вигляді довідки про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади". Крім того, судами зазначено, що ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 20.03.2015 (221/815/15-а; 2-а/221/36/2015) за клопотанням ОСОБА_1 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Прокуратурі міста Києва та/чи її посадовим особам звільняти ОСОБА_1, увільненого від виконання обов`язків заступника прокурора Подільського району міста Києва на підставі наказу прокурора міста Києва від 17.03.2015 № 709к, до закінчення проходження ним військової служби у Збройних Силах України, але не довше ніж до 17.03.2016. Вказане свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для складання оскаржуваного висновку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо зайняття позивачем посади, яка підпадає під дію положень частин третьої та четвертої статті 1 Закону України "Про очищення влади".
6. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) регулюються відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.
9. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
10. У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду" від 15.01.2015 №116-VIII, який набрав чинності 08.02.2015, частину другу статті 39 зазначеного Закону ("Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація"; в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), викладено у новій редакції, відповідно до якої за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.
11. Згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
12. Відтак, зазначеними вище нормами не передбачено винятків/виключень, як наприклад "крім випадків, передбачених Законом України "Про очищення влади", щодо можливості звільнення особи, яка призвана на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог цього Закону.
13. За таких обставин, наявні підстави для висновку, що у разі, якщо особа вже призвана на військову службу під час мобілізації на особливий період, що має місце в даному випадку, вказана особа, незалежно від попередньо займаної посади (місця роботи), надалі не може бути звільнена з посади у строк раніше ніж через рік, незалежно від виникнення у подальшому (після мобілізації) підстав для звільнення, що належить до визначених Конституцією України додаткових конституційних гарантій військовослужбовцям при виконанні конституційного обов`язку при проходженні державної служби особливого характеру, які не можуть бути обмежені в силу наведених вище норм Конституції України.