ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №826/8507/16
адміністративне провадження №К/9901/21894/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 у складі колегії суддів: Кобилянського К. М., Мазур А. С., Федорчука А. Б. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 у складі колегії суддів: Шурка О. І., Василенка Я. М., Степанюка А. Г. у справі № 826/8507/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Університет державної фіскальної служби України, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи: Університет державної фіскальної служби України, ОСОБА_2, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 20.05.2016 про внесення для голосування до Університету державної фіскальної служби України кандидатур, у частині внесення кандидатури ОСОБА_2 .
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Наказом Державної фіскальної служби України від 02.03.2016 № 201 "Про організацію виборів Університету державної фіскальної служби України" оголошено конкурс на заміщення вакантної посади ректора Університету державної фіскальної служби України, затверджено склад Комісії з проведення відбору претендентів на заміщення вакантної посади ректора Університету державної фіскальної служби України та призначено вибори на 09.06.2016.
3.2. Державною фіскальною службою України було поінформовано, що 20.05.2016 відбулося засідання Комісії з проведення відбору претендентів на заміщення вакантної посади ректора Університету державної фіскальної служби України.
3.3. Згідно з протоколом № 1, на засідання вказаної Комісії від 20.05.2016, для голосування вносяться наступні кандидатури:
1) ОСОБА_3 ;
2) ОСОБА_4 ;
3) ОСОБА_5 ;
4) ОСОБА_2 ;
5) ОСОБА_1 .
3.4. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що внесення до вказаного списку ОСОБА_2 негативно вплине на результати голосування.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав на те, що вказане рішення не порушує прав ОСОБА_1 на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади ректора Університету державної фіскальної служби України та стосується виключно ОСОБА_2 Судами зауважено, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії, тобто цей акт стосуються конкретних осіб у сфері публічно-правових відносин та породжує конкретні адміністративно-правові відносини, обумовлені цим актом. Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ним юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Оскільки права позивача на участь у конкурсі в частині внесення кандидатури ОСОБА_2 не є юридично значимими для позивача та стосується виключно ОСОБА_2, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача щодо невідповідності ОСОБА_2 вимогам статті 42 Закону України "Про вищу освіту". Вказане, на переконання позивача свідчить про відсутність підстав включення ОСОБА_2 до переліку кандидатів для подальшого голосування на посаду ректора Університету державної фіскальної служби України.
6. Відповідачем та третьою особою подано відзиви на касаційну скаргу, в яких Державна фіскальна служба України та Університет державної фіскальної служби України просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
9. Справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
10. У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
11. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією, законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
13. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.