ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №0540/7810/18-а
адміністративне провадження №К/9901/12244/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 (головуючий суддя Циганенко А.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 (головуючий суддя: Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Ястребова Л.В.) у справі №0540/7810/18-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
29.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.04.2018 № 39 в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті йому; скасувати зазначене рішення та зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16-2 Закону України від 20.12.1991 №2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, який не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №265/3193/17 визнано протиправними дії Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про надання ОСОБА_1 відповіді № 610 від 15.06.2016 замість реєстрації наданих ним документів, складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та подання його розпорядникові бюджетних коштів з документами, зазначеними в пунктах 10 і 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975); зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України зареєструвати надані ОСОБА_1 документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги та надати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, подати його розпорядникові бюджетних коштів разом з документами, зазначеними в пунктах 10 і 11 Порядку № 975.
На виконання рішення суду Донецькій обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно додатку.
Проте, Міністерством оборони України прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.
Позивач вважає таке рішення протиправним, таким, що порушує його права, у зв`язку з чим він звернувся до суду з вказаними позовними вимогами.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019, адміністративний позов задоволено:
визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 39 від 13.04.2018 в частині відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;
зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, визначену Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисно спричинив собі тілесні ушкодження.
02.05.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не надав жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), із зазначенням того, що таке поранення не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. На думку відповідача, постанови військово-лікарських комісій видаються лише з метою встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, та можуть підтверджувати та встановлювати виключно причинний зв`язок та період, в якому було отримано відповідне ушкодження здоров`я, а не обставини, при яких військовослужбовець отримав поранення, контузію, травму або каліцтво. Також, Міністерство оборони України звертає увагу, що акт судово - медичного дослідження (висновок експерта) є необхідним документом для встановлення причинного зв`язку ушкодження здоров`я (отримання протоколу ВЛК про встановлення причинного зв`язку) та ніяким чином не відноситься до документів, що можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров`я.
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
16.07.2019 справа №0540/7810/18-а надійшла на адресу Верховного Суду.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що позивачу з 19 травня 2016 року до 01 червня 2017 року була встановлена ІІІ група інвалідності, внаслідок травми, поранення, контузії та захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0599849.
Зі змісту висновку акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 1008 вбачається, що виявлені у ОСОБА_1 при огляді рубці є наслідком загоєння ран після осколкових поранень та перенесеної закритої черепно-мозкової травми у вигляді контузії головного мозку, що могло відбуватись під час отримання травми в ході бойових дій у 1987-1989 роках в період його перебування в республіці Афганістан.
За інформацією витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 4807 від 16.12.2015), мінно-вибухова травма, вогнепальні осколкові поранення обох верхніх та нижніх кінцівок (контузія 1988 р.), наслідками яких стали рубці на правому та лівому передпліччі, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на лівій та правій гомілках розмірами від 0,5х0,2 см. до 1, 9х0,3 см., що підтверджується актом судово-медичного обстеження №1008 від 10.12.2015 Маріупольського відділення Донецького обласного бюро СМЕ, та які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких віддалених наслідків перенесеної ЧМТ (1988) у вигляді посттравматичної енцефалопатії з вираженим церебростенічним синдромом, з двобічною пірамідно-рефлекторною недостатністю, ангіодистонією, вазомоторною цефалгією, вестибулопатією, лікворо-судинною дисциркуляцією, лікворо-динамічними кризами 3 рази в тиждень", що підтверджується записами у медичних документах: травма, поранення, контузія, захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Посвідчення серія НОМЕР_1 підтверджує право ОСОБА_1 на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Посвідчення безтермінове.
За змістом посвідчення серія НОМЕР_2 позивач є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, яке дійсне до 01 червня 2017 року.
За інформацією, зазначеною в довідці Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату Міністерства оборони України № 122 від 09.06.2016, ОСОБА_1 дійсно брав участь у бойових діях в ДРА у період з 05.02.1987 по 03.01.1989.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 265/3193/17 визнано протиправними дії Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про надання ОСОБА_1 відповіді №610 від 15.06.2016 замість реєстрації наданих ним документів, складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та подання його розпорядникові бюджетних коштів з документами, зазначеними в пунктах 10 і 11 Порядку № 975, та зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України зареєструвати надані ОСОБА_1 документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги та надати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, подати його розпорядникові бюджетних коштів разом з документами, зазначеними в пунктах 10 і 11 Порядку № 975.
Рішенням Міністерства оборони України, оформленим протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 39 від 13.04.2018 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975. Крім того, у рішенні зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 10.02.2015 № 1008 та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16.12.2015 № 4807, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення, оскільки вони складені зі слів хворого та не підтверджують факт поранення.
Спірним питанням цієї справи є правомірність рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 39 від 13.04.2018 року в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, на яку претендує позивач.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХII).
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон №2011-ХII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 41 Закону №2232-ХII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.