ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 808/1070/17
адміністративне провадження № К/9901/3747/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/1070/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до господарського суду Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Мельник В. В., Сафронова С. В., Чепурнов Д. В.) від 25 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до господарського суду Запорізької області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 25 липня 2017 року, просив:
- визнати протиправною бездіяльність господарського суду Запорізької щодо не забезпечення ОСОБА_1 виплати вихідної грошової допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а також відмову у виплаті цієї допомоги;
- зобов`язати господарський суду Запорізької області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 вихідної грошової допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до ч. 1 ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції, діючій до 27 березня 2014 року).
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що як право на відставку, так і виплату у зв`язку з цим одноразової вихідної допомоги ОСОБА_1 набув ще 14 листопада 2011 року, тобто до прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", а тому у відповідності до положень ст. 22, 58 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20 березня 1952 року) має право на отримання при виході у відставку на виплату одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка в даному випадку виступає як "правомірне (очікуване) сподівання".
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року позов задоволено частково.
Зобов`язано господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 280000 гривень.
В іншій частині позову - відмовлено.
Присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань господарського суду Запорізької області судові витрати у розмірі 320 гривень.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року задоволено апеляційну скаргу господарського суду Запорізької області.
Скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року.
Відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк до 24 грудня 2017 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 27 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 808/1070/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.).
10. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
11. 23 січня 2018 року до Верховного Суду від господарського суду Запорізької області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 690/0/78-19 від 11 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 1417/99 від 30 жовтня 1999 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді арбітражного суду Запорізької області.
16. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд" № 2538-III від 21 червня 2001 року арбітражний суд Запорізької області перейменовано в господарський суд Запорізької області.
17. Постановою Верховної ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді господарського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
18. Наказом в.о. голови господарського суду Запорізької області № 38к від 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 відраховано зі складу господарського суду Запорізької області.
19. 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про виплату йому вихідної допомоги судді у зв`язку із відставкою, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"
20. Листом від 14 березня 2017 року № 08-13-01/743/2017 господарський суд Запорізької області повідомив ОСОБА_1, що ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, якою було передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, була виключена із зазначеного закону, згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII. У зв`язку із цим підстав для виплати такої допомоги з 01 квітня 2014 року немає.
21. Вважаючи своє право на отримання вихідної допомоги у зв`язку із відставкою порушеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що законодавцем всупереч положенням Конституції України щодо забезпечення незалежності і недоторканості суддів, зокрема в частині матеріального забезпечення суддів у відставці, допущено юридичну невизначеність цих гарантій щодо певної категорії суддів, чим фактично допущено виникнення неконституційної різниці в гарантіях незалежності суддів, всупереч приписам ст. 58 Конституції України, а тому незалежно від дати звільнення позивача у відставку та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення, Позивач має право на одержання вихідної допомоги, оскільки набув таке право ще задовго до фактичного виходу у відставку і таке право було гарантовано йому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07 липня 2010 року.
23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що на момент реалізації позивачем права на відставку норма Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку втратила чинність, тобто не існувала, відтак підстави для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
25. Зокрема, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції фактично не розмежовано поняття уже набутого ним права на відставку і отримання вихідної допомоги (яке відповідно до ст. 22 Конституції України не могло бути скасовано) і реалізацію цього права. При цьому, не взято до уваги, що набуте позивачем право на відставку з отриманням вихідної допомоги скаржник міг реалізувати у будь-який час до досягнення конституційного строку перебування на посаді судді.
26. Доводи скаржника зводяться до того, що позивач набув право на відставку ще у 2011 році, відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законів, які були чинними на період набуття ним права на відставку. Зміни, внесені до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", не можуть обмежувати його правомірні очікування та законне право отримати вихідну допомогу в зв`язку з відставкою.
27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
28. Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, у редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VІІІ, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
31. Згідно п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VІІІ, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.
32. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), у редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
33. Згідно ч. 2, 3 ст. 122 Закону № 2453-VI, у редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VІІІ, питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.