ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №815/3651/17
адміністративне провадження №К/9901/36328/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/3651/17
за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Бойко О.Я.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бойка А.В., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.),
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДМСУ в Одеській області) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області №5/3 306472 від 16.03.2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ГУ ДМС України в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 16.11.2010, видану громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення відповідача безпідставне, необґрунтоване, та таке, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Позивач зазначає, що він прибув в Україну в 1995 році та був документований посвідкою на постійне проживання з терміном дії - безстроково, що підтверджується відміткою у паспорті. Проте, у вказаному рішенні ДМС відсутні посилання на будь-які правові норми, якими би було чітко передбачено підстави для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду І інстанції
09 листопада 2017 року Одеський окружний адміністративний суд вирішив:
- позов задовольнити;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області №5/3 306472 від 16.03.2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ГУ ДМС України в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 16.11.2010 року, видану громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ідповідач - суб`єкт владних повноважень - ГУ ДМС України в Одеській області приймаючи рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених п.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію", для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
14 лютого 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:
- апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що порушення встановленого законодавством України порядку надання дозволу на імміграцію в Україну, в розумінні статті 12 Закону України "Про імміграцію", є підставою для скасування такого дозволу виключно у випадку, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, однак відповідачем такої інформації судам надано не було.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 березня 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
У касаційній скарзі ДМСУ просить:
- скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не було прийнято до уваги, що неповнолітня дитина позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент прийняття документів у його батька не мав дозволу на імміграцію в Україні. Відповідач вважає, що з матеріалів особової справи позивача вбачається ряд порушень Закону України "Про імміграцію" та відсутність у позивача прав на імміграцію в Україні як на момент подачі клопотання, так і на момент надання йому дозволу на імміграцію.
Відповідач наголошує, що позивачу дозвіл на імміграцію в Україну було надано в порушення Закону України "Про імміграцію" та він був безпідставно документований посвідкою на постійне проживання.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином Соціалістичної Республіки В`єтнам, на територію України прибув у 1995 році.
Позивач на території України перебував на законних підставах, національний документ НОМЕР_4 виданий 23.03.2007 строком до 23.03.2012.
Позивач має дружину - ОСОБА_3 та від цього шлюбу є діти: ОСОБА_4, 1996 року народження, ОСОБА_2, 2001 року народження, який народився в Україні, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
22.11.2007 позивач звернувся з заявою до ВПР та МР УМВС України в Одеській області про надання дозволу на імміграцію в Україну.
22.01.2008 начальник ВГІРФО УМВС України в Одеській області, за результатами розгляду заяви позивача, затвердив висновок, в якому зазначено, що перебування на території України позивача можна вважати законним. Так як на території України у ОСОБА_1 народилися діти, то згідно п.6 ч.2, ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", він має право на отримання дозволу на імміграцію.
В 2008 році позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію".
16.11.2010 позивач отримав посвідку на постійне проживання НОМЕР_3 від 16.11.2010 (замість ОД 7498/08) з терміном дії - безстроково, що підтверджується відміткою в паспорті.
16.03.2017 відповідач прийняв рішення № 5/3 306472 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію".
Вказане рішення №5/3 306472 прийнято на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеській області, згідно якого позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну в порушення Закону України "Про імміграцію" та посвідкою на постійне проживання документований безпідставно, оскільки, дозвіл на імміграцію в Україну позивач отримав згідно п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" (як батько іммігранта), проте неповнолітня дитина заявника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент прийняття документів у його батька не мав дозволу на імміграцію в Україні. Крім цього, зазначено, що відповідно до п.6 ч.7 ст.9 Закону України "Про імміграцію", для осіб, зазначених у п.6 ч.2 ст.4 Закону, подається нотаріально засвідчений документ про те, що іммігрант не заперечує проти імміграції батьків та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленому в Україні. Однак, законодавством України лише повнолітня дитина (з 18-річного віку) може нести фінансові зобов`язання перед батьками. Отже, у даному випадку вимога ст.9 Закону взагалі виконана бути не може.