ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №802/2848/14-а
адміністративне провадження №К/9901/12065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року (головуючий суддя - Вільчинський О.В., судді - Дмитришена Р.М., Заброцька Л.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді - Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної пенітенціарної служби України,
третя особа - Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області,
про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПтС України) про визнання незаконним звільнення, скасування наказів від 05.06.2014 №271/ОД-14 та від 26.06.2014 №83 о/с, зобов`язання поновити на посаді начальника Літинської виправної колонії управління ДПтС України у Вінницькій області з 26.06.2014 та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Зазначав, що під час прийняття відповідачем наказів про його звільнення від 05.06.2014 та від 26.06.2014 він був тимчасово непрацездатним, а тому таке звільнення з роботи є незаконним.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою від 21.07.2016 Вищий адміністративний суд України постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 0812.2015 року скасував в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу Голови ДПтС України від 26.06.2014 №83о/с, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті судові рішення залишені без змін.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині скасування наказів від 06.08.2015 №127/ОС-15 та від 01.09.2015 №144/ОС-15 з тих підстав, що за наслідком їх прийняття зміниться предмет і підстава позову, заяви не відповідають вимогам статті 137 КАС України.
Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки предметом цього позову є звільнення позивача, тому позовні вимоги про скасування наказів відповідача від 06.08.2015 та від 01.09.2015 не змінюють предмет та підставу цього позову. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що. визнаючи звільнення позивача 02.07.2014 правомірним, суди не перевірили, чи був позивач цього дня тимчасово непрацездатний, чи приступив він до роботи 02.07.2014, та за який період непрацездатності подав відповідні документи.
В судовому засіданні позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01.09.2015 №144/ОС-15, обґрунтовуючи тим що 02.07.2014 був, тимчасово непрацездатний, надавши відповідні листки непрацездатності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Змінено у наказі голови Державної пенітенціарної служби України від 01.09.2015 №144/ОС-15 дату звільнення ОСОБА_1 з "02 липня 2014 року" на "12 липня 2014 року".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами службового розслідування доведено факт вчинення позивачем проступку, який підриває авторитет та дискредитує працівника ДПтС України, що є визначальною обставиною при вирішенні питання про його звільнення зі служби. Суд встановив, що на дату, з якої позивача звільнено відповідно до наказу від 26.06.2014 № 83/ОС-14 з урахуванням змін, внесених наказом від 01.09.2015 № 144/ОС-15, позивач був тимчасово непрацездатний, що підтверджується відповідними доказами. Враховуючи, що відповідно до ст. 18 Статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби, суд дійшов висновку, що виконання такого дисциплінарного стягнення відносно позивача повинне бути здійснене з 12.07.2014.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
26 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, в якій позивач просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди повинні були відповідно до положень Дисциплінарного статуту не змінювати дату його звільнення, а скасувати наказ про звільнення, оскільки він виданий з порушенням вимог законодавства. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального закону в частині відмови в задоволенні клопотань про дослідження доказів, які мають відношення до видання наказу від 05.06.2014 №271. Вказує на порушення відповідачем порядку і процедури проведення службового розслідування, а також зазначає, що відповідачем протиправно застосовано до нього найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, проте судами вказаним обставинам не надано належної правової оцінки.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 26.03.2006 позивач проходив службу на посаді начальника Літинської виправної колонії (№123) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (після реорганізації - Управління ДПтС України у Вінницькій області).
В березні 2014 року до Одеського територіального відділу внутрішньої безпеки ДПтС України надійшла інформація про те, що начальник Літинської виправної колонії використовує працю засуджених, які утримуються та відбувають покарання у дільниці соціальної реабілітації при Літинській виправній колонії, у кількості трьох осіб для проведення ремонтних та інших робіт у приватному помешканні у місті Вінниці, що належить сину начальника вказаної установи ОСОБА_2
За даним фактом 24.03.2014 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42014020000000048 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України, та проведено два службових розслідування, в ході яких зазначена інформація знайшла своє підтвердження.
Згідно з висновком службового розслідування, затвердженим начальником УДПтС України у Вінницькій області 26.04.2014, за зухвале ігнорування вимог Кримінального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та нормативно-правових актів ДПтС України, низькі морально-етичні якості, порушення норм професійної етики, підрив авторитету і дискредитацію працівника ДПтС України, а також у зв`язку із відкриттям кримінального провадження ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до суворої дисциплінарної відповідальності.
У висновку службового розслідування, затвердженому Головою ДПтС України 06.05.2014, запропоновано звільнити ОСОБА_1 з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах прокуратури Вінницької області від 31.05.2014 кримінальне провадження відносно начальника Літинської виправної колонії ОСОБА_1 закрито на підставі частини 2 статті 11 КК України у зв`язку із малозначністю вчиненого ним діяння.