ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 910/10982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Мамалуя О. О., Пількова К. М.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (судді: Верховець А. А., Тищенко А. І., Чорногуз М. Г.) і рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 (суддя Балац С. В.)
за касаційною скаргою Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова" у справі
за позовом першого заступника прокурора об`єднаних сил в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, військової частини 3017
до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова"
про стягнення 221 754,81 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2018 року перший заступник прокурора об`єднаних сил звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, військової частини 3017 до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова" (далі - ДП "Харківське КБ з машинобудування імені О. О. Морозова") про стягнення з відповідача 23 759,44 грн - 3 % річних, 197 995,37 грн пені.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов державного контракту від 27.05.2016 № 1571-ХКБМ (далі - державний контракт від 27.05.2016) щодо повернення невикористаних коштів у строки, визначені цим контрактом, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача спірних сум 3 % річних та пені.
1.2. У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, послався на відсутність вини у несвоєчасному поверненні невикористаних коштів, наголосив на недоведеності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 позов задоволено. Стягнуто з ДП "Харківське КБ з машинобудування імені О. О. Морозова" на користь військової частини 3017 пеню у сумі 197 995,37 грн і 23 759,44 грн - 3 % річних. Стягнуто з ДП "Харківське КБ з машинобудування імені О. О. Морозова" на користь військової прокуратури об`єднаних сил 3 326,33 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про неналежне виконання відповідачем положень пункту 23 спірного контракту щодо своєчасного повернення суми невикористаної попередньої оплати та дійшов висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 апеляційну скаргу ДП "Харківське КБ з машинобудування імені О. О. Морозова" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 - без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ДП "Харківське КБ з машинобудування імені О. О. Морозова" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, а також рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019, а позов залишити без розгляду.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі ДП "Харківське КБ з машинобудування імені О. О. Морозова" вважає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема положень статей 73, 76, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України; неврахування положень статей 7, 612, 613, 614 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що військовий прокурор не довів факту порушення інтересів держави та наголошує на відсутності вини у несвоєчасному поверненні суми попередньої оплати з огляду на необізнаність про термін дії дозволу Міністерства внутрішніх справ України на здійснення попередньої оплати.
3.2. Від Головного управління Національної гвардії України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому управління просить залишити без змін судові рішення у справі як такі, що ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як установили господарські суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 27.05.2016 між військовою частиною 3017 - замовником і ДП "Харківське КБ з машинобудування імені О. О. Морозова" - виконавцем укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 1571-ХКБМ.
У специфікації до цього контракту сторони погодили вартість продукції - 78 000 000,00 грн із терміном поставки - до 01.03.2017.
У пункті 23 державного контракту від 27.05.2016 сторони передбачили, що виконавець зобов`язаний протягом 7 календарних днів повернути замовникові невикористані кошти, перераховані ним як попередню оплату за контрактом, після закінчення строку дії дозволу Міністерства внутрішніх справ України на проведення попередньої оплати.
Згідно з пунктом 28 державного контракту за несвоєчасне виконання виконавцем грошового зобов`язання, передбаченого у підпункті 7 пункту 23 контракту, виконавець сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент такого несвоєчасного виконання, від неперерахованої суми за кожен день прострочення, у тому числі за день перерахування.
Військова частина 3017 перерахувала відповідачеві 78 000 000,00 грн попередньої оплати за спірним контрактом, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.06.2016 № 1118, від 27.07.2016 № 1686 і від 09.09.2016 № 2151.
16.03.2017 між сторонами контракту укладено додаткову угоду № 2 до контракту, згідно з якою сторони продовжили термін поставки продукції до 01.07.2017, а у додатковій угоді № 4 погодили вартість контракту - 74 677 318,48 грн.
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач поставив спірну продукцію військовій частині 30.06.2017, що підтверджується актами від 30.06.2017 № 1-4.
Строк дії дозволу Міністерства внутрішніх справ України на проведення попередньої оплати за державним контрактом сплив 01.07.2017.
За змістом акта звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом 15.09.2017 за відповідачем рахувалася заборгованість у сумі 3 322 681,52 грн.
Також суди установили, що відповідач повернув невикористану попередню оплату у сумі 3 322 681,52 грн лише 02.10.2017, тобто із простроченням у 87 днів, що і стало підставою для нарахування і стягнення з відповідача у судовому порядку 23 759,44 грн - 3 % річних, 197 995,37 грн пені.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано у статті 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.