ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 909/940/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Інтерсіті"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 (судді: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Матущак О. І.) у справі
за позовом департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Інтерсіті"
про стягнення 1 288 731,00 грн,
В С Т А Н О В И В :
1. Фабула справи
1.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2018 (суддя Шкіндер П. А.) задоволено позовні вимоги департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради (далі - Департамент) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Інтерсіті" (далі - ТОВ "БК "Інтерсіті") невикористаної суми авансу - 1 288 731,00 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
2.1. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БК "Інтерсіті" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2018 відповідно до статей 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, наведених заявником апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, ТОВ "БК "Інтерсіті" у касаційній скарзі просить її скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції; наголошує, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не застосував положення статей 3, 21, 129 Конституції України та порушив вимоги статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник вважає, що суд не вправі надавати правову оцінку такій обставині як неотримання рішення суду стосовно її поважності для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду, а мотиви, з яких суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу, стосуються причин неотримання оскаржуваного рішення, а не причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
ТОВ "БК "Інтерсіті" наголошує, що відповідач не отримував від суду першої інстанції будь-яких судових рішень, викликів, повідомлень про розгляд справи. Причиною пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження є неотримання рішення суду від 13.12.2018, яке він отримав лише 18.06.2019, про що повідомив суд апеляційної інстанції у поданому разом з апеляційною скаргою клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржник акцентує, що згідно з договором про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань через абонементну скриньку від 15.01.2018 № 111.11.4.1-1/751, укладеним із Публічним акціонерним товариством "Укрпошта", а також відповідно до листа на ім`я начальника поштового відділення від 18.01.2018 всі поштові відправлення (у томі числі рекомендовані, реєстрові поштові відправлення), які направлялися і направляються на поштову адресу ТОВ "БК "Інтерсіті": 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, приміщення 82, офіс 6, перенаправляються/досилаються на нову адресу: Київ - 112, а/с - 85 ТОВ "БК "Інтерсіті" із вкладенням до поштової абонентської скриньки № 85.
При цьому згідно з довідкою поштового відділення Київ-112 від 02.08.2019 вся кореспонденція, перенаправлена з адреси: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, приміщення 82, офіс 6, надходила і вкладалася до а/с № 85, що свідчить про справність поштової скриньки та ненаправлення судом першої інстанції рішення відповідачеві.
Посилаючись на положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "БК "Інтерсіті" зазначає, що процесуальне законодавство не передбачає повернення рекомендованих листів з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", така відмітка не вважається причиною невручення судового рішення і свідчить про недотримання порядку вручення судового рішення.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи, що суд направляв кореспонденцію відповідачеві на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, внесені до цього реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Департамент зазначає, що сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, надісланої судом за офіційною адресою товариства, яка повернулася до суду у зв`язку з її неодержанням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу Західного апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
4.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
4.3. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За змістом статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
4.5. Як свідчать матеріали справи, згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2018 прийнято позовну заяву Департаменту про стягнення з ТОВ "БК "Інтерсіті" невикористаної суми авансу - 1 288 731,00 грн і призначено підготовче засідання на 13.11.2018.