Постанова
іменем України
29 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 515/2020/16-к
провадження № 51-2904км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Дімітренка В.Є. на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2017 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Арциза Одеської області, жителя с АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 січня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Відповідно до частини 5 статті 72 КК засудженому зараховано у строк покарання строк тримання під вартою з 15 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
2. ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному вбивстві за обставин, детально викладених у вироку. Судом установлено, що 10 серпня 2016 року приблизно о 00.30 у будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 у ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з метою умисного заподіяння смертіодним кінцем мотузки зв`язав ноги ОСОБА_2, а іншим кінцем обв`язав шию потерпілої, затягнувши петлю. Потім засуджений щільно обмотав липкою стрічкою голову потерпілої, позбавивши її можливості дихати. Внаслідок ушкоджень, зумовлених здушуванням шиї петлею і перекриттям дихальних шляхів, виникла механічна асфіксія, від якої ОСОБА_2 померла. З метою приховування злочину ОСОБА_1 перемістив тіло ОСОБА_2 до ями на території домоволодіння, куди кинув сміття та підпалив його, а потім засипав яму землею і залишив місце події, направившись у с. Мирнопілля Арцизького району Одеської області.
3. Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 13 квітня 2017 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висовків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і закрити кримінальне провадження.
5. Суть доводів скарги зводиться до того, що покладені в основу обвинувального вироку докази, зокрема висновки експертиз, показання потерпілої та свідків, які не були очевидцями події, прямо не свідчать про те, що саме ОСОБА_1 вбив ОСОБА_2 Зазначає, що судом не встановлено мотиву засудженого вбивати свою дружину, а також не спростовано версії про причетність до вчинення злочину інших осіб. Вважає, що протокол огляду місця події від 15 серпня 2016 року та протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 16 серпня 2016 року є недопустимими доказами, оскільки до зустрічі з захисником на ОСОБА_1 здійснювався фізичний та психічний тиск з боку працівників поліції.
6. За змістом касаційної скарги з доповненням, засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Наводячи доводи, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі захисника, вважає, що його вини у вчиненні інкримінованого злочину не доведено, оскільки докази, якими суд першої інстанції обґрунтував обвинувальний вирок, зокрема протокол слідчого експерименту, є недопустимими і недостовірними. Він стверджує, що перед проведенням слідчого експерименту на нього здійснювався псхологічний тиск з боку працівників правоохоронних органів.
7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
8. Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, просили скасувати постановлені судові рішення та закрити кримінальне провадження.
9. Прокурор, що представляв державне обвинувачення під час касаційного розгляду, заперечив проти задоволення касаційних скарг та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги належить задовольнити частково на таких підставах.
11. Як убачається з матеріалів провадження, не погодившись із вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій фактично заперечував законність засудження ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115 КК і вважав, що зібраними у справі доказами не доведено його винуватості в умисному вбивстві, у зв`язку з чим просив закрити кримінальне провадження. Захисник звертав увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, установленим у судовому засіданні, а також на недопустимість окремих доказів, наданих стороною обвинувачення.
12. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оскарженого вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил статті 94 КПК і чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
13. Суд апеляційної інстанції, визнавши оскаржений вирок законним, належно не виконав зазначених приписів закону, не навів в ухвалі мотивів прийнятого рішення і переконливо не спростував усіх доводів скарги. По суті залишилося без аргументованої відповіді твердження сторони захисту про невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.
14. Зокрема, суд першої інстанції у вироку значною мірою спирався у своїх висновках на показання, які засуджений надавав під час проведення слідчого експерименту. Під час допиту в судовому засіданні засуджений не підтвердив цих показань, пославшись на те, що на досудовому слідстві він давав неправдиві показання внаслідок тиску.
15. Суд не бачить підстав ставити під сумнів висновки суду про відсутність будь-яких даних, які могли б свідчити, що засуджений під час досудового розслідування піддавався поганому поводженню з метою отримання від нього зізнання у вчиненні злочину.
16. Суд зазначає, що для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), така заява має бути "небезпідставною". Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана "небезпідставною" і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.
17. Стороною захисту не заперечується, що засуджений був представлений захисником від самого початку досудового розслідування. З матеріалів справи вбачається, що засуджений вперше заявив про тиск на нього під час досудового розслідування лише при розгляді в суді першої інстанції, тобто через кілька місяців від часу, коли, за його словами, відбулися стверджувані ним події.
18. Під час касаційного розгляду захисник, який представляв засудженого із самого початку досудового розслідування, стверджував, що засуджений не повідомляв і йому про будь-який тиск на нього з боку працівників правоохоронних органів.
19. Суд бере до уваги, що в апеляційній та касаційній скаргах засуджений не послався на обставини, які заважали йому протягом кількох місяців повідомити компетентним органам самостійно або за допомогою свого захисника про стверджуване погане поводження з ним, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяв. Оскільки засуджений заявив про тиск на нього лише через кілька місяців, то така спізніла заява практично не залишала можливості здійснити її перевірку. За таких обставин Суд не вважає заяву засудженого "небезпідставною" у значенні практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) і відхиляє доводи засудженого щодо того, що докази, надані суду першої інстанції, отримано під примусом, і таким чином вони є недопустимими відповідно до вимог статті 87 КПК.