ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада2019 року
м. Київ
справа № 635/4568/15-к
провадження № 51-9165 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Крет Г.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О.О.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Панасенка П.П.,
прокурора Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3 липня 2018 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Федорівка Нововодолазького
району Харківської області, жителя
АДРЕСА_1,
виправданого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК). На підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо якого закрито: за ст. 290 КК - за відсутністю складу цього кримінального правопорушення, а за ч. 1 ст. 125 цього Кодексу - через звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді штрафу: за ст. 290 КК - у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн; за ч. 1 ст. 125 КК - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим за пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 149 КК та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдано через недоведеність вчинення ним указаного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн. У задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
ОСОБА_1 визнано винуватим у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та заміні без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Як установив місцевий суд, 30 січня 2015 року приблизно о 17:00 на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 під час сварки зі своєю знайомою ОСОБА_3 завдав їй ударів руками й ногами по різним частинам тіла, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів на лівій нозі.
Також 23 лютого 2015 року на вул. Ощепкова, 40 у смт Високе Харківського району Харківської області ОСОБА_1 керував за довіреністю автомобілем "RangeRover" (державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ), попередньо змінивши на ньому державний реєстраційний знак на номер НОМЕР_2, який зареєстровано за автомобілем "Меrsedes-Вenz E 200".
Крім того, за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачувався в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, вчиненого за обставин, детально викладених в обвинувальному акті й відображених у вироку.
За висновками органів досудового розслідування, на початку лютого 2015 року ОСОБА_1 через неприязнь до ОСОБА_2 вирішив знищити шляхом підпалу належний останньому автомобіль "Меrsedes-Вenz ML- 350", 2013 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), вартістю 1 684 169,94 грн. Із метою реалізації свого умислу ОСОБА_1 підшукав виконавців злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким пообіцяв винагороду в розмірі 1000 дол. США. Отримавши їхню згоду на вчинення згаданого кримінального правопорушення, ОСОБА_1 передав указаним особам 10 000 грн (частину винагороди) й повідомив ОСОБА_7 місце проживання потерпілого та дані про транспортний засіб, який необхідно знищити. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та відповідно до розробленого плану, почали слідкувати за ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від волі організатора,оскільки виконавці добровільно відмовилися від вчинення кримінального правопорушення й повідомили правоохоронним органам про суспільно небезпечне діяння. Крім того, вони поінформували ОСОБА_1 про нібито виконання ними замовлення (знищення шляхом підпалу транспортного засобу, що належить ОСОБА_2 ). Тому ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зустрітися 23 лютого 2015 року о 15:25 біля кафе на вул. Ощепкова, 40 у смт Високе для передачі останнім 500 дол. США (решти обумовленої винагороди). Під час цієї зустрічі та передачі зазначених коштів ОСОБА_1 затримали співробітники правоохоронних органів.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції вирішив, що сукупність установлених у ході судового розгляду обставин свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 КК, а тому виправдав його за цим обвинуваченням.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 3 липня 2018 року скасував вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрив провадження: за ст. 290 КК - у зв`язку з відсутністю складу цього кримінального правопорушення; за ч. 1 ст. 125 цього Кодексу - через звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Крім того, було скасовано вирок у частині задоволення цивільного позову ОСОБА_3 із роз`ясненням права на його вирішення в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Як убачається зі змісту поданої скарги, суть доводів потерпілого зводиться до того, що в цій справі було порушено його право на ефективний судовий захист та загальні засади кримінального провадження. На переконання скаржника, місцевий суд допустив неповноту розгляду, всупереч приписам ст. 94 вказаного Кодексу не дав належної правової оцінки зібраним доказам, зокрема протоколу про хід і результати негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням технічних засобів від 23 лютого 2015 року, протоколам огляду від 23 та 28 лютого 2015 року, показанням свідка ОСОБА_8 у їх взаємозв`язку, у тому числі з даними про особу ОСОБА_1 . За твердженням потерпілого, згаданий суд попри вимоги п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК не встановив події злочину і необґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 КК. Оскільки апеляційний суд не зважив на допущені порушення та не усунув їх, потерпілий вважає незаконною оспорювану ухвалу.