ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 236/863/17
провадження № 51-8865км18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Голубицького С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
прокурора Опанасюка О. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Рогова О. А. на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 7 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 7 липня 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому за обставин, викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_1 у господарських будівлях за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 зберігав для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою 68,01 г, який 1 лютого 2017 року під час проведення санкціонованого обшуку було виявлено та вилучено працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник Рогов О. А. просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Посилаючись на неповноту судового розгляду, захисник наводить доводи, суть яких зводиться до того, що матеріали справи не містять фактичних даних на підтвердження факту належності саме засудженому наркотичного засобу, вилученого під час обшуку, а протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом насамперед через закінчення обшуку без участі понятого ОСОБА_2 . На думку скаржника, місцевий суд не дотримався вимог ст. 91 КПК, не дав належної оцінки доказам, унаслідок чого ухвалив обвинувальний вирок, який не відповідає приписам ст. 374 цього Кодексу. Вказуючи на те, що апеляційний суд не усунув допущених порушень, захисник вважає незаконною оспорювану ухвалу.
У поданій скарзі Рогов О. А. також зазначив про здійснення касаційного розгляду без його участі.
На касаційну скаргу прокурор подав заперечення, в яких, наводячи аргументи, стверджує про неспроможність доводів сторони захисту.
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість заявлених захисником вимог і просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційній скарзі, за її змістом, захисник заперечує повноту судового розгляду, ставить під сумнів правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.