Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 924/478/18 (провадження № 12-11гс19)
18 червня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта банк»на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2018 року у господарській справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтер 7К» до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ПАТ «Дельта банк»: державних реєстраторів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради: Савчук Наталії Сергіївни, Іщука Вадима Олександровича і Гірницької Оксани Володимирівни, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та постановою від 18 червня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишила без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької областівід 05 жовтня 2018 року провадження у справі закрито.
2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2018 року зазначена ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
4. Частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції (далі - ГПК України) передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
5. Частиною другої статті 282 ГПК України встановлено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
6. Таким чином, оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно законом, а саме ГПК України, має бути встановлено випадки такого оскарження.
7. Статтею 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню.
8. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 287 ГПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на:
а) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
б) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
9. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, постановлені за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ГПК України.
10. Пунктом 13 частини першої