Постанова
іменем України
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 128/6255/14-к
провадження № 51-837км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Кравченко Є.С.,
засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
захисників Чернілевської Р.В.
(в режимі відеоконференції),
Глєбова С.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисника Чернілевської Р.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020000000062, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ч. 1 ст. 70 КК до трьох років позбавлення волі; вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК до двох років шести місяців позбавлення волі,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Мізяків Калинівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 ), раніше судимого вироком Вінницького обласного суду Вінницької області від 10 лютого 1998 року за п. "а" ст. 93, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) на підставі ст. 42 КК 1960 року до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року (з урахуванням змін, внесених ухвалою цього ж суду від 17 червня 2016 року):
ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2014 року та вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна;
ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна.
Ухвалено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме з 18 липня 2014 року, а ОСОБА_2 - рахувати з моменту затримання з 2 липня 2014 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі: ОСОБА_1 з 19 червня 2014 року по день набрання вироком законної сили, а ОСОБА_2 з 2 липня 2014 року по день набрання вироком законної сили.
Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 по 100 000 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди та по 5000 грн в рівних долях на оплату правової допомоги.
Крім того, вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Водночас ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 4 березня 2014 року за № 12014020000000062 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, закрито у зв`язку із смертю обвинуваченого.
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 28 жовтня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінив у частині вирішення долі речових доказів.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 червня 2017 року ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено в частині вирішення питання про долю речових доказів, а в решті вирок залишено без зміни.
За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
За невстановлених слідством обставин з метою незаконного поводження зі зброєю ОСОБА_1 придбав обріз мисливської рушниці моделі "Simson", № НОМЕР_4, цівка № НОМЕР_5, 16 калібру без передбаченого законом дозволу.
Після чого, з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу, вступив у попередню змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (кримінальне провадження відносно якого ухвалою суду закрито у зв`язку зі смертю останнього).
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення розбою на подружжя ОСОБА_5, 3 березня 2014 року приблизно о 19-ій год 00 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приїхали на автомобілі ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3, до домогосподарства подружжя ОСОБА_5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи неподалік вказаного домогосподарства, ОСОБА_1 підійшов до електричного трансформатора, який знаходився на відстані ста метрів від будинку Беленів, та вимкнув електроживлення. Дочекавшись, коли із вказаного домогосподарства вийде господар будинку, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . визначили час, упродовж якого ОСОБА_6 був відсутній у будинку та спосіб проникнення до нього. Увімкнувши електроживлення, ОСОБА_6 повернувся до будинку. Приблизно о 21-ій год 00 хв. того ж дня ОСОБА_1 знову вимкнув електроживлення на трансформаторі та щойно ОСОБА_6 вийшов із будинку, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до попередньої домовленості, через незачинені двері проникли до приміщення будинку. Побачивши у кухні потерпілу ОСОБА_3, ОСОБА_4 завдав їй дерев`яною палицею удар в голову, спричинивши легкі тілесні ушкодження, після чого разом з ОСОБА_2 зв`язав їй руки липкою стрічкою.
Через декілька хвилин після ввімкнення електроживлення до будинку повернувся ОСОБА_6, якому ОСОБА_4 відразу наніс удар кулаком в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав та покотився вниз по сходах у підвальне приміщення. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 спустився по сходах до підвального приміщення, де після отриманого удару перебував ОСОБА_6, та завдав йому взутими ногами численні удари у різні частини тіла, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер на місці події.
У цей час до будинку через незачинені двері зайшов ОСОБА_1 з обрізом мисливської рушниці моделі "Simson", який приніс із собою з метою залякування потерпілих, та залишив на підлозі будинку. ОСОБА_4, взявши до рук вказаний обріз мисливської рушниці, приставив його до низу живота ОСОБА_3, вимагаючи від неї інформацію про місце зберігання грошових коштів, золотих та срібних виробів. Отримавши дану інформацію, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_1 обшукали будинок потерпілих. Заволодівши грошовими коштами в сумі 5 000 грн, золотими та срібними виробами на загальну суму 11 608 грн 95 коп., мобільним телефоном "Nokia C1-02", вартістю 317 грн 52 коп., належними подружжю ОСОБА_5, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зникли з місця вчинення злочину, заподіявши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 16 926 грн 47 коп.
При цьому ОСОБА_4 виніс з будинку потерпілих вищевказаний обріз мисливської рушниці та незаконно переніс його на територію кладовища, що розташоване у м. Вінниці, де закопав у землі. У подальшому ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел на продовження незаконного зберігання обрізу мисливської рушниці, відкопав його та переніс на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, де заховав на горищі сараю.
У ході проведення 23 червня 2014 року огляду сараю на території вказаного домоволодіння було виявлено та вилучено обріз мисливської рушниці моделі "Simson", № НОМЕР_4, цівка № НОМЕР_5, 16 калібру, який є гладкоствольною вогнепальною зброєю.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. ст. 370, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційним судом не наведено в ухвалі жодних мотивів на спростування доводів апеляційних скарг про відсутність достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не дано оцінки та аналізу доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, при цьому не виконано вказівок суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі
від 21 червня 2017 року щодо необхідності перевірки вказаних доводів при новому апеляційному розгляді.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на порушення вимог ст. 384 КПК, зазначаючи, що відсутні докази роз`яснення права на суд присяжних. Посилається на проведення огляду місця події 23 червня 2014 року з порушенням вимог КПК, без попереднього дозволу слідчого судді або наступної легалізації його результатів, а також за відсутності захисника. У зв`язку з цим, вказуючи на положення ст. ст. 87, 233, 234, 237 КПК, вважає, що суд першої інстанції мав би визнати цей доказ недопустимим. Стверджує, що не причетний до вчинення розбою. Вважає, що судом безпідставно стягнуто з нього моральну шкоду, оскільки позовні вимоги потерпілої в цій частині виходять за межі обвинувачення, за яке його засуджено. Вказує про неправильне визначення остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК. Посилається на те, що апеляційний суд належно не перевірив всі доводи, викладені в його та захисника апеляційних скаргах, та не надав на них вичерпних відповідей.
У касаційній скарзі захисник Чернілевська Р.В. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження. Вказує на те, що відомості, викладені у протоколі огляду місця події 23 червня 2014 року та висновку експерта № 191, в ході якого досліджувались вилучені предмети, слід визнати недопустимими доказами, оскільки ця слідча (розшукова) дія проводилась без дозволу слідчого судді. Вважає, що відсутні докази винуватості її підзахисного за ч. 3 ст. 187 КК. Посилається на те, що до протоколів про результати здійснення негласних (слідчих) розшукових дій долучено лише аудіозаписи, а відеозаписи відсутні, що на її думку свідчить про неналежність вказаних доказів та невідповідність проведення цих слідчих дій вимогам ухвал слідчого судді про надання дозволу на їх проведення. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 290 КПК стороні захисту не відкривались ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних (слідчих) розшукових дій та аудіозаписи, долучені до вказаних вище протоколів. Стверджує, що, задовольняючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, суд вийшов за межі позовних вимог. Посилається на те, що апеляційний суд повторно не дослідив обставин, встановлених судом першої інстанції, надав перевагу одним доказам над іншими, чим порушив вимоги ст. 404 КПК.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на суворість призначеного покарання та зазначає, що судом не було враховано всіх обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, відшкодування його матір`ю матеріальної шкоди. Вважає, що цивільний позов у частині стягнення з нього моральної шкоди вирішено неправильно.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кравченко Є.С. не підтримала касаційну скаргу прокурора, вважала касаційні скарги засуджених та захисника необгрунтованими і просила судові рішення залишити без зміни.
Захисники Глєбов С.Г., Чернілевська Р.В., засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали у повному обсязі всі касаційні скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Кравченко Є.С., засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисників Глєбова С.Г. і Чернілевської Р.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення змінити в порядку ч. 2 ст. 433 КПК на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, як зазначено у ст. 438 КПК, є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Цей висновок та кваліфікація дій за ч. 3 ст. 187 КК засудженим ОСОБА_2 у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.
Доводи касаційних скарг захисника Чернілевської Р.В. та засудженого ОСОБА_1 про відсутність доказів винуватості останнього за ч. 1 ст. 263 та ч. 3 ст. 187 КК є безпідставними.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів, суд у вироку послався на показання потерпілої ОСОБА_3 про обставини, за яких до її будинку увірвались невідомі чоловіки та вчинили на неї та ОСОБА_6 розбійний напад, в ході якого завдали тілесні ушкодження та заволоділи їх майном; обвинуваченого ОСОБА_2, котрий, визнаючи вину в інкримінованому злочині, підтвердив, що розбій було вчинено за попередньої домовленості з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . При цьому саме ОСОБА_1 розповів їм про наявність у будинку потерпілих грошей і для відключення сигналізації вимкнув електроживлення в трансформаторі, внаслідок чого ОСОБА_6 вийшов з будинку, а він ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 змогли проникнути до житла потерпілих. Також в ході вчинення злочину ОСОБА_1 з обрізом був у будинку, а потім удвох з ОСОБА_4 вони повернулися до його автомобіля з майном, яким заволоділи.
Крім того,судом дано належну оцінку та враховано дані, що містятьсяу протоколах проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в ході яких вони в присутності понятих та за участю захисників розповіли та показали, як саме та за яких обставин вночі 3 березня 2014 року за попередньою змовою з ОСОБА_1 вчинено ними розбій; огляду місця події, висновках експертиз, інших досліджених доказах.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав та зазначив, що ОСОБА_6 раніше не знав; викрасти майно потерпілих запропонував ОСОБА_4 ; на місці злочину він був, але електроживлення в трансформаторі не вимикав, зброї у нього не було, а в будинку подружжя ОСОБА_5 були лише ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Наведені показання ОСОБА_1 перевірено та обґрунтовано визнано безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннямиОСОБА_2 , зокрема, про те, що саме ОСОБА_1 знав потерпілого ОСОБА_6 і запропонував викрасти майно; для того, аби ОСОБА_2 та ОСОБА_4 змогли потрапити до будинку подружжя ОСОБА_7, вимкнув електроживлення в трансформаторі, а під час розбійного нападу мав при собі обріз; даними протоколу обшуку від 19 червня 2014 року домоволодіння ОСОБА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено дві візитки ОСОБА_6 ; протоколу огляду місця події від 23 червня 2014 року та висновку експерта № 320-Б, згідно з якими на території домогосподарства, що належить ОСОБА_1, було виявлено та вилучено гладкоствольну вогнепальну зброєю - обріз мисливської рушниці, моделі "Simson", та набої.
Також у вироку зазначено про досліджені дані, що містяться в матеріалах негласних (слідчих) розшукових дій, з яких убачається, що в розмові між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вони докладно обговорюють обставини вчинених злочинів щодо потерпілих ОСОБА_5, а саме те, що ОСОБА_1 вимикав електроживлення в трансформаторі, був зі зброєю у будинку потерпілих, яку вилучено у нього в ході огляду, а також намагаються розробити версію подій з метою пом`якшення відповідальності за скоєне.
Отже, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та у відповідності до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК кваліфіковано судом правильно.
Водночас даних, які б свідчили про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування та судового розгляду цього провадження, про що зазначають у касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник Чернілевська Р.В., перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.
Доводи засудженого ОСОБА_1 та захисника Чернілевської Р.В. про те, що 23 червня 2014 року огляд місця події, а саме горища господарської будівлі на території домогосподарства АДРЕСА_4, було проведено з порушенням вимог КПК, оскільки він мав би здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, є безпідставними.