ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 676/4138/16-к
провадження № 51-10590км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Наставного В. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Опанасюка О. В.,
захисника (в режимі відеоконференції) Зенюка М. А.,
засудженого (в режимі відеоконференції) Рудяка Л. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240070000669, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степанівка Чемеровецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 125 КК - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч. 2 ст. 125 КК - у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 27 вересня 2015 року приблизно о 09:30 на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 під час словесного конфлікту з ОСОБА_2 на ґрунті тривалих неприязних відносин металевою палицею вдарив останню декілька разів по ділянках лівого бедра та лівого плеча, а також руками та ногами по тулубу та голові, заподіявши тим самим потерпілій легких тілесних ушкодженнь, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, ОСОБА_1 21 квітня 2017 року приблизно об 11:00 біля хвіртки на території вищевказаного домоволодіння в ході словесного конфлікту на ґрунті довготривалих неприязних відносин правою рукою, в якій тримав камінь, ударив ОСОБА_2 у ділянку грудної клітини справа, завдавши останній легкого тілесного ушкодження.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2018 року змінив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК і виключив із вироку посилання суду про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК. Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження.
Обґрунтовуючи наведене, засуджений указує на те, що вирок місцевого суду є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим, а його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено зібраними у справі доказами. Суд першої інстанції безпідставно не дослідив документів щодо його стану здоров`я, психологічної характеристики та відповідей із правоохоронних органів щодо неправомірної поведінки потерпілої, тим самим, на думку засудженого, не встановив стосунків між ним та потерпілою. Також зазначає, що місцевий суд безпідставно не витребував із медичних установ даних про стан здоров`я свідка ОСОБА_3 , котрий не заперечував того, що погано бачить на відстані, а також даних про стан здоров`я потерпілої ОСОБА_2, яка має властивість отримувати синці без травмуючої дії. Крім того, відмовивши у задоволенні клопотання сторони захисту у призначенні судово-психологічної експертизи як завчасно заявленого, місцевий суд необґрунтовано не повернувся до вирішення цього клопотання пізніше. Зазначені порушення всупереч ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) залишилися поза увагою апеляційного суду, який, на думку засудженого, повинен був повторно дослідити обставини, встановлені у кримінальному проваджені, які досліджені судом першої інстанції неповно, про що були заявлені відповідні клопотання, а тому рішення апеляційного суду, на думку ОСОБА_1, також є незаконним і необґрунтованим. Також засуджений зазначає про те, що жодної моральної шкоди потерпілій не завдавав.
Позиції інших учасників судового провадження
У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Зенюк М. А., кожен окремо, підтримали подану засудженим касаційну скаргу, просили її задовольнити на підставах, указаних у цій скарзі.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновоку апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК на підставі статей 49, 74 цього Кодексу та виключення посилання про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 70 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності рішення в цій частині засуджений у касаційній скарзі не оскаржує.
За ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду, незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених частинами 1 та 2 ст. 125 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Доводи засудженого щодо заперечення його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів КК були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та знайшли належну оцінку у вироку.
Зокрема, поряд з іншими доказами, суд обґрунтовано послався на показання: потерпілої ОСОБА_2, котра детально описала обставини, за яких ОСОБА_1 завдав їй тілесних ушкоджень 27 вересня 2015 року та 21 квітня 2017 року; свідка ОСОБА_3, який був очевидцем подій і повідомив, що з території власного подвір`я бачив, як 27 вересня 2015 року ОСОБА_1 двічі ударив палкою чи ломом потерпілу ОСОБА_2, яка присіла біля хвіртки, накидаючи їжу собакам, а також у квітні 2017 року бачив, як ОСОБА_1, тримаючи щось схоже на камінь у руці, підійшов до потерпілої та вдарив її рукою, в якій тримав невідомий предмет, у тулуб з правого боку; свідка ОСОБА_4, котрий повідомив, що до нього як лікаря-травматолога травматологічного пункту Кам`янець-Подільської міської поліклініки № 1 з відповідними скаргами на стан здоров`я 28 вересня 2015 року та 21 квітня 2017 року зверталася ОСОБА_2, пояснивши, що 27 вересня 2015 року і 21 квітня 2017 року відповідно її побив чоловік; свідка ОСОБА_5, який пояснив, що 21 квітня 2017 року приблизно об 11:00 він проходив біля будинку АДРЕСА_2 -Подільському і чув, як на подвір`ї кричала жінка та просила викликати поліцію, а потім із подвір`я вибігла ОСОБА_2 і просила його викликати поліцію.