Постанова
Іменем України
7 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 159/4699/16-к
провадження № 51-497км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О. В.,
прокурора Гладкого О. Є.,
потерпілої ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника захисника Полячука С. І. на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030110001988, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Прасковея Будьонівського району Ставропольського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 13 вересня 2016 року близько 14:20 у квартирі АДРЕСА_2 під час конфлікту з ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав останньому удару кулаком по голові, заподіявши цим тяжких тілесних ушкоджень (закритої черепно-мозкової травми з правобічними субдуральною та субарахноїдальною гематомами та забоєм головного мозку, з розвитком набряку та набухання головного мозку, що спричинило смерть потерпілого 19 вересня 2016 року.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 30 жовтня 2018 року залишив без змін вирок місцевого суду, а апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та його захисників - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Полячук С. І. просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що суд першої інстанції за наявності доказів щодо заподіяння потерпілому невідомими особами не менше 4 ударів 14 вересня 2016 року, у вироку змінив обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК, визнавши доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину факт завдання засудженим лише одного удару кулаком по голові ОСОБА_3, яким останньому було заподіяно тяжкого тілесного ушкодження. А тому вважає, що обвинувачення в межах обвинувального акта й обвинувачення, визнане судом доведеним, є різними за формою та змістом, що є порушенням права на захист засудженого. Також адвокат указує на те, що у вироку не конкретизовано форми вини, що має значення для правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме при відмежуванні умисного злочину від злочину, вчиненого з необережності.
На думку захисника, апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, не дав належної оцінки доводам, наведеним у його скарзі, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про дослідження медичної картки № 9338-374, оформленої на ім`я ОСОБА_3, тому постановив судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Крім того, захисник Полячук С. І. надіслав до суду касаційної інстанції заяву про здійснення касаційного розгляду без його участі
Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вживав усіх передбачених законом заходів для вручення ОСОБА_2 копії касаційної скарги, а також повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду. Зокрема, визначені законом документи неодноразово було направлено за адресою місця проживання ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_3 ), також було розміщено відповідне оголошення на Інтернет-ресурсі Верховного Суду про відкладення розгляду кримінального провадження на 7 листопада 2019 року о 14:00. Проте засуджений не прибув до зали судових засідань, про причини неявки не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду кримінального провадження в порядку касаційної процедури від учасників процесу не надходило.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає за можливе здійснювати касаційний розгляд без участі засудженого та його захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисникаПолячука С. І., просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_1, яка взяла участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок та рішення апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2
Такий висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, місцевий суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні, зокрема на підставі:
- показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (очевидців цієї події), які підтвердили те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник конфлікт, у ході якого засуджений ударив потерпілого рукою в обличчя, від якого останній упав, надалі ОСОБА_2 завдав йому ударів ногою по тулубу. Крім того, свідок ОСОБА_5 також зазначила, що після вказаних подій ОСОБА_3 з квартири не виходив, ні з ким у конфлікти не вступав, він не падав і не вдарявся;
- фактичних даних, що містяться у протоколах слідчих експериментів від 23 листопада 2016 року за участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які розповіли та показали про обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а також у висновку судово-медичної експертизи від 19 жовтня 2019 року № 209 про характер, локалізацію та механізм та тяжкість заподіяних ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а також у висновку комісійної судово-медичної експертизи від 11 серпня 2017 року № 49 (проведеної на підставі ухвали суду першої інстанції від 3 квітня 2017 року), відповідно до якої закрита черепно-мозкова травма, яку отримав ОСОБА_3 є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя у момент заподіяння, водночас вона перебуває у прямому причинному зв`язку зі смертю.
Водночас суд ретельно перевірив і висунуту на свій захист версію ОСОБА_2 про те, що його удар кулаком у ділянку правого ока не міг призвести до заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, а згодом - до смерті від цього, а також про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою, та умотивовано, з посиланням на конкретні докази, спростував її у вироку.
Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), з об`єктивної сторони характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.