Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 554/13971/15-ц
провадження № 61-10243св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому після остаточного уточнення просив виділити в окремий об`єкт нерухомого майна належні йому приміщення квартири АДРЕСА_1, відповідно до варіанта розподілу цього будинку № 1 висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи; земельну ділянку площею 124 кв. м за зазначеною адресою залишити в спільному користуванні сторін, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 107 кв. м; зобов`язати відповідача провести переустаткування житлового будинку та не перешкоджати у проведенні таких робіт; припинити на зазначене майно право спільної часткової власності.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що йому та відповідачу на праві спільної часткової власності належить 13/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач у зазначеному будинку не проживає та здає свою частину будинку в оренду стороннім особам, з якими у позивача відбуваються постійні сварки на побутовому ґрунті, в тому числі через оплату комунальних послуг. Зазначає, що неодноразово звертався до відповідача для вирішення цього питання, проте досягти домовленостей не вдалося.
У червні 2016 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов про визнання за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 214 кв. м, що складає 214/496 часток земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад правової позиції сторін
ОСОБА_1 зустрічний позов визнав.
ОСОБА_2 первісний позов визнала частково, погодилась з варіантом розподілу житлового будинку № 1 відповідно до висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної експертизи за умови, якщо їй виділять приміщення квартири № 2 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрськогорайонного суду м. Полтави від 07 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Виділено ОСОБА_1 в натурі 13/40 частин із майна, що перебуває у спільній частковій власності, в самостійний об`єкт нерухомого майна, з одночасним припиненням права спільної часткової власності, що буде складатися з: частини коридору (2-3) площею 3, 6 кв. м; ванни (2-4) площею 2, 9 кв. м; топочної (2-5) площею 1, 8 кв. м; кімнати (2-7) площею 5, 1 кв. м; сіней (IV) площею 6, 7 кв. м, загальною площею 30, 1 кв. м; господарських будівель та споруд; другий поверх: сараю літ. "Л", 1/2 частини вбиральні літ. "М"; 1/2 частини воріт огорожі № 2 ; 1/2 частини горожі № 3; Ѕ частини тротуару, доріжки № 4; 1/2 частини вимощення № 5; частини огорожі № 7, що розташовані за адресою; АДРЕСА_1, відповідно до варіанта № 1 висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Визнано за ОСОБА_1 право власності на виділені у самостійний об`єкт 13/40 частин нерухомого майна, що складається з : частини коридору (2-3) площею 3, 6 кв. м; ванни (2-4) площею 2, 9 кв. м; топочної (2-5) площею 1, 8 кв. м; кімнати (2-7) площею 5, 1 кв. м; сіней (IV) площею 6, 7 кв. м, загальною площею 30, 1 кв. м; господарських будівель та споруд; другий поверх: сараю літ. "Л", Ѕ частини вбиральні літ. "М"; 1/2 частини воріт огорожі № 2 ; 1/2 частини горожі № 3 ; 1/2 частини тротуару, доріжки № 4; 1/2 частини вимощення № 5; частини огорожі № 7, що розташовані за адресою; АДРЕСА_1, відповідно до варіанта № 1 висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Встановлено фактичний порядок користування земельною ділянкою, який усталений між співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, визначивши: ОСОБА_1, земельну ділянку, площею 107 кв. м, що відповідає частці 1/2, у тому числі: 1/2 площі земельної ділянки спільного користування - 62 кв. м (124/2); земельної ділянки особистого користування площею 45 кв. м (під частиною житлового будинку - 31, 3 кв. м, під прибудовою, що пропонується - 13, 7 кв. м), що згідно з планом додатку № 7 до висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи зафарбовано в жовтий колір; ОСОБА_2, земельну ділянку площею 107 кв. м, що відповідає частці 1/2, у тому числі: 1/2 площі земельної ділянки спільного користування - 62 кв. м (124/2); земельну ділянку особистого користування площею 45 кв. м (під частиною житлового будинку - 37, 3 кв. м, для обслуговування житлового будинку - 7, 7 кв. м), що згідно з планом додатка № 7 до висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи зафарбовано в зелений колір; земельну ділянку площею 124 кв. м залишено в спільному користуванні, що згідно з планом додатка № 7 до висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи зафарбовано в синій колір.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на частину домоволодіння у АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 214 кв. м, що складає 214/496 часток земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 214 кв .м, що складає 214/496 часток земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
Здійснено розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, керувався, тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 липня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділено спірну земельну ділянку, площею 214 кв. м, що складає 214/496 від усієї площі земельної ділянки, проте, їх частки у праві спільної власності не визначені. Таким чином, оскільки 13/20 частин будинку АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожною особою по 13/40 частин, то необхідно визнати за ними право власності по 1/2 частині земельної ділянки площею 214 кв. м. Судом першої інстанції враховано варіанти поділу житлового будинку та земельної ділянки відповідно до висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи та пояснення сторін щодо запропонованих варіантів.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2016 року зобов`язано ОСОБА_1 провести переустаткування житлового будинку та господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 відповідно до варіанта № 1 висновку від 31 березня 2016 року № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, а саме: розібрати конструкції даху, перекриття та стін прибудови літ. "а3"; влаштувати дверний проріз замість віконного в зовнішній стіні приміщення кухні (2-6); збільшити дверний проріз між приміщеннями 2-1 і 2-6; влаштувати звукоізоляційну фальш стіну між приміщеннями 2-1 співвласника ОСОБА_2 та 1-1 співвласника ОСОБА_1 ; влаштувати звукоізоляційну перегородку в приміщенні 2-1, поділивши його на приміщення коридора співвласника ОСОБА_1 ; площею 3, 6 кв. м та комори співвласника ОСОБА_2, площею 1, 1 кв. м; влаштувати прибудову (приміщення кухні) розміром 3, 9 х 3, 9 м до приміщень, які виділяються співвласнику ОСОБА_1
Зобов`язано ОСОБА_2 влаштувати окремий вхід до горища будинку, розташованого над частиною будинку, котра належить їй на праві власності.
Зобов`язано кожного співвласника будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самостійно обладнати окремі системи опалення, газопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділу в натурі 13/40 частин із майна, що перебуває у спільній частковій власності, в самостійний об`єкт нерухомого майна, з одночасним припиненням права спільної часткової власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на виділені у самостійний об`єкт 13/40 частин нерухомого майна, встановлення фактичного порядку користування та визнання права власності на земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 5 828, 00 грн - скасовано. Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2016 року скасовано. Ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділення в окремий об`єкт нерухомого майна належної йому частки будинку АДРЕСА_1 та визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2007 року розглянуто вимогу ОСОБА_2 про поділ 13/20 частин будинку АДРЕСА_1 з частиною надвірних будівель в натурі, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. При розгляді зазначеної справи як судом першої, так і судом апеляційної інстанції встановлено, що об`ємно-планувальне рішення 13/20 частин домоволодіння (квартири 2) є таким, що виділити співвласнику 1/2 частини ізольовані житлові приміщення із самостійним виходом, яку б можливо використовувати як окрему квартиру чи переобладнати в таку квартиру, з урахуванням будівельних норм, неможливо.
Судом апеляційної інстанції не встановлено, що об`ємно-планувальне рішення 13/20 частин домоволодіння (відносно якого ставилося питання про виділ часток в натурі) змінилося. Вважає, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2007 року має преюдиційне значення.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, має у житловому будинку літ. "А-1" самочинно збудовану прибудову літ. А 5, загальною площею 10, 5 кв. м, а відтак поділу цей будинок у натурі не підлягає.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що не зважаючи на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 липня 2011 року ОСОБА_3 як співвласнику виділено в натурі земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, проте, будинок з господарськими будівлями та спорудами за зазначеною адресою залишився у спільній частковій власності не тільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а й іншого співвласника - ОСОБА_3, яка судом першої інстанції до участі у справі не залучена.
За наявності обставин, які свідчать, що у спірному будинку наявні самочинно збудовані об`єкти, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок № 193/194/195 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи не може братися до уваги.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 вимог про визнання за ним права власності на частину домоволодіння та на частину земельної ділянки не ставив, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню без ухвалення в цій частині нового рішення.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, щосудом апеляційної інстанції у сукупності не було враховано дані технічного паспорта від 12 серпня 2015 року № 99-13567 інвентаризаційної справи № 14648 на спірний житловий будинок та довідку Полтавського БТІ "Інвентаризатор" від 07 вересня 2016 року № 8052, які свідчать, що розміри і площа приміщень будівлі змінені у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та перерахунку площі. Вважає, що суд апеляційної інстанції не встановив, хто із сторін здійснив самочинне будівництво у спірному житловому будинку. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 не містить самочинного будівництва, оскільки таке вчинено власником квартири № 1 у цьому будинку, а саме ОСОБА_3 Вважає, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2007 року підтверджено факт, що співвласниками об`єкта права спільної часткової власності є саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому вони на правах співвласників мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у їх спільній частковій власності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 подала заперечення, в яких просила касаційну скаргу відхилити, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період із 01 лютого 1992 року до 07 жовтня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
У період шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 1992 року ОСОБА_1 придбав 9/25 частин житлового будинку з частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 27 грудня 2005 року № 488 оформлено право приватної власності на співвласників на домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1: ОСОБА_1 - 13/20 частини; ОСОБА_3 - 7/20 частини.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2007 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину 13/20 частин будинку АДРЕСА_1 . В частині позову про поділ спільного майна подружжя - 13/20 частин будинку АДРЕСА_1 - відмовлено.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду Полтавської області від 23 березня 2007 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину від 13/20 частин будинку АДРЕСА_1, що становить 13/40 частин. Визнано за ОСОБА_2 Ѕ частину від 13/20 частин будинку АДРЕСА_1, що становить 13/40 частин.
Судом першої інстанції встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 розміщено на земельній ділянці, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розміром 0,0496 га, кадастровий № 5310137000:19:008:0088, належній на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі державного акта від 01 вересня 2010 року, серії ЯЛ № 463904, виданого Управлінням Держкомзему у м. Полтава ГУ Держкомзему у Полтавській області Державного комітету України по земельних ресурсах.