Постанова
Іменем України
08 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 473/3447/16-ц
провадження № 61-19549св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вознесенська міська рада Миколаївської області,
треті особи: ОСОБА_2, Управління Держгеокадастру у Вознесенському районі Миколаївської області, Перша Вознесенська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року у складі судді Ротар М. М. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Козаченка В. І., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_2, Управління Держгеокадастру у Вознесенському районі Миколаївської області, Перша Вознесенська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка площею 0,0350га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 15 грудня 1993 року, належала її матері ОСОБА_3 . Посилаючись на те, що вона є спадкоємицею за законом першої черги після смерті ОСОБА_3, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку через відсутність у неї оригіналу державного акту на право власності на землю та було рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається із земельної ділянки площею 0,0350 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та підсобного господарства.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України, відповідно до яких ОСОБА_2, набувши право власності на житловий будинок, набула право власності й на земельну ділянку, що необхідна для його обслуговування.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову з інших підстав.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оригінал державного акту на право приватної власності на землю від 15 грудня 1993 року позивачем не втрачений. А згідно зі статтею 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. ОСОБА_1 не зверталась до суду з позовом про витребування його у особи, в якої він знаходиться.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки, поданим нею доказам. Зокрема, що 25 червня 2003 року між її покійною матір`ю - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, договору купівлі-продажу, належної її матері земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,0350 га, укладено не було. Вона є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті матері. Оскільки ОСОБА_2 та її чоловік незаконно утримують в себе оригінал державного акту на земельну ділянку, вона не мала можливості отримати свідоцтво на право на спадщину. У зв`язку з цим звернулася до суду з тих підстав, що її право власності на спірну земельну ділянку не визнається ОСОБА_2
АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення міського голови Лукова В. на касаційну скаргу.
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано, що судами встановлено визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Оригінал державного акту на право приватної власності на землю від 15 грудня 1993 року не втрачений, знаходиться у третьої особи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (а. с. 6).
Спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_1, яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а. с. 21).