Постанова
Іменем України
08 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 501/1571/15-ц
провадження № 61-25822св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2016 року у складі судді Ледньової Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
03 квітня 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту №06/95/136 від 07 листопада 2006 року в розмірі 18 158,40 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення та судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року представник ПАТ КБ "Укрсоцбанк" звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач, зокрема, вказував на те, що відповідачем не заявлялось вимоги про застосування наслідків пропуску позовної давності, тому суд необгрунтовано застосував до вимог позивача наслідки такого спливу. Також суд першої інстанції дійшовши висновків щодо пропуску з боку банку строків звернення до суду з позовом про захист порушених прав, мав застосувати строки позовної давності до кожного окремого платежу у межах строку втановленого статтею 257 ЦК України. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказане порушення, що призвело до необгрунтованого відхилення апеляційної скарги банку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно п.1.1. кредиту №06/95/136 від 07 листопада 2016 року позивач надав відповідачу кредит в сумі 30 000 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості 06 листопада 2009 року. Із п. 7.3. цього договору слідує, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе забовʼязань.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За ч.3 зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.