Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 310/4896/15
провадження № 61-32842св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_4 ,
треті особи: Бердянська міська рада Запорізької області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Бердянська міська рада Запорізької області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: Бердянська міська рада Запорізької області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року у складі судді Черткової Н. І. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 рокуу складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок та просила: зобов`язати ОСОБА_4 усунути їй перешкоди у користуванні власністю шляхом демонтажу цегляного паркану на відстань трьох метрів від фундаменту бокової стінки будинку АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_4 вчиняти дії з приводу встановлення паркану ближче за відстань трьох метрів від фундаменту бокової стінки будинку № 12 за вищевказаною адресою; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_5 посилалася на те, що вона є власником 1/16 частини домоволодіння АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,1034 га по АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 є її сусідом, якому належать на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці площею 0,00327 га. На час звернення до суду земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 сторонами не приватизовані. На неоформленій належним чином земельній ділянці загальною площею 0,00327 га ОСОБА_4 побудував паркан, яким заклав вхідні двері до будинку АДРЕСА_1 , в якому вона проживає, чим позбавив її можливості вільного входу та виходу до свого будинку. Сервітут на земельну ділянку для обслуговування будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та мешканцями цього будинку не встановлювався. У 2013 році на розгляді в судах перебував позов прокурора в інтересах держави в особі Бердянської міської ради Запорізької області щодо звільнення земельної ділянки від паркану, який був задоволений рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року в справі № 801/12415/2012, яким зобов`язано ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу паркану та повернути земельну ділянку за належністю Бердянській міській раді Запорізької області. Постановою головного державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ Ткаліч Д. О. від 23 червня 2014 року на підставі акта від 16 червня 2014 року про повне виконання рішення суду було закінчено виконавче провадження № 42472500. Між тим, прибраний цегляний паркан відповідачем було у тих же межах відновлено. За дорученням прокурора державним інспектором відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції господарства в Запорізькій області було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10 лютого 2015 року, в якому зазначено про відсутність у ОСОБА_4 документів про право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, а також засвідчено наявність паркану, встановленого ОСОБА_4 впритул до домоволодіння АДРЕСА_1 , що обмежує та унеможливлює їй вільний доступ помешкання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а до участі у справі була залучена її правонаступник ОСОБА_1, яка набула право власності на 1/16 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування та зазнала таких самих перешкод у користуванні ним, не маючи вільного доступу до входу у будинок через наявність паркану відповідача. Заявлений позов ОСОБА_1 підтримала, виклавши його у відповідній редакції з урахуванням свого статусу правонаступника.
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, який уточнив в процесі розгляду справи та просив: усунути йому перешкоди у здійсненні права власності на домоволодіння АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 здійснити знесення прибудови літ. "а9" до квартири АДРЕСА_3 ; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку розміром 2,20х4, 40 м , розташовану по АДРЕСА_2, від будівельних матеріалів, будівельного сміття, що утворилося в результаті знесення; зобов`язати ОСОБА_1 закласти вихід з квартири АДРЕСА_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що він є власником будівель, які розташовані по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 327 кв. м, право власності на яку ним не оформлено, але ця земельна ділянка на підставі судового рішення була виділена йому із земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 1 350,8 кв. м у спорі між співвласниками цього будинку, а виділеній йому частині домоволодіння присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2. Проте, на цій земельній ділянці відповідачем споруджена самочинна прибудова літ. "а9" до квартири АДРЕСА_3 житлового будинку літ. А домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується перевіркою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 15 серпня 2014 року № С-214/1, копією технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 16 листопада 2012 року, копією протоколу від 04 грудня 2014 року № 21/14 постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду звернень громадян. Прибудовою під літ. "а9" до квартири АДРЕСА_3 порушуються його права з розпорядження належним йому майном, в тому числі, створюються перешкоди у приватизації земельної ділянки.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області рішенням від 10 квітня 2017 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовив.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що межі земельних ділянок сторін не встановлені в натурі, право власності або право користування ділянками не оформлено, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є належними позивачами у спорі про усунення перешкод в користування земельними ділянками. Крім того, ОСОБА_4 не може ставити питання про знесення самочинної будівлі ОСОБА_1 Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 місцевий суд також виходив з того, що самочинно збудоване нерухоме майно не може бути об`єктом права власності, а тому право користування самочинною будівлею не підлягає захисту в обраний нею спосіб.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 13 липня 2017 рокурішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року скасував у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалив у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов`язав ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною їй частиною у будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу цегляного паркану на відстань 3 метрів від фундаменту бокової стіни цього будинку. В решті позову ОСОБА_1 відмовив з інших правових підстав. В іншій частині рішення залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що виконавши рішення суду щодо знесення паркану, а згодом поновивши цей цегляний паркан в тому ж місці, ОСОБА_4 повторно здійснив порушення, яке вже було визнано таким у іншій цивільній справі, а оскільки жодні обставини, встановлені рішенням суду в тій цивільній справі, не змінилися, обґрунтованими є вимоги ОСОБА_1 в частині вимог щодо усунення їй перешкод в користуванні будинком шляхом надання вільного доступу до входу-виходу до належної їй частини будинку та покладення обов`язку на ОСОБА_4 знести заново споруджений паркан. При цьому апеляційний суд виходив з того, що захисту підлягає право ОСОБА_1 саме щодо вільного доступу до будинку, а не до самовільної прибудови літ. "а9", оскільки саме у приміщенні 2.4 знаходиться вхід і вихід з будинку, яким весь час користувалась ОСОБА_5, що встановлено вищезазначеним рішенням. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що земельна ділянка ОСОБА_4 належним чином не оформлена, її власником є територіальна громада, якій і належить право ставити питання щодо усунення перешкод у праві користування нею, як це відбувалося у справі № 801/12415/2012 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Бердянської міської ради Запорізької області, зокрема, і питання щодо знесення самовільних будівель, а тому позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 рокув частині відмови в задоволенні його позову про усунення перешкод у здійсненні права власності, зобов`язання звільнити земельну ділянку та зобов`язання закласти вихід з квартири АДРЕСА_3 і ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_5, без відповідного дозволу місцевої ради, здійснила самочинну реконструкцію житлового будинку літ. А домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом спорудження прибудови літ. "а9" та внутрішнього перепланування, що є самочинним будівництвом. Встановлюючи відстань (три метри від фундаменту бокової стінки будинку) на яку його зобов`язано здійснити демонтаж цегляного паркану, апеляційним судом не наведено обґрунтувань встановлення саме такої відстані та не роз`яснено права на подання відповідного клопотання про проведення експертизи для встановлення цієї відстані. Судами не застосовано пункт 7 "Перехідних положень" Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Висновок судів попередніх інстанцій про те, що він є неналежним позивачем за його позовом є помилковим, оскільки факт наявності у нього права користування земельною ділянкою площею 1 350,8 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 визначені рішенням виконавчого комітету Осіпенківської міської Ради депутатів працівників від 22 червня 1956 року № 359 та ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2013 року в справі № 310/1632/13-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року справу № 310/4896/15 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/16 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а власником сусідніх будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 за цією ж адресою є ОСОБА_4
Сусідні земельні ділянки, на яких розташовані вищевказані домоволодіння не приватизовані, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 - є комунальною власністю, межі земельних ділянок між сусідніми власниками домоволодінь АДРЕСА_1, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2, не визначалися, відсутня будь-яка землевпорядна документація, а саме відсутній акт про встановлення меж земельних ділянок в натурі.
Згідно з актом від 10 лютого 2015 року, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває в користуванні ОСОБА_4 - для обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_2 та межує з домоволодінням АДРЕСА_1 , яке належить декільком власникам огороджена кам`яним парканом зі сторони вулиці Горбенка .
Також встановлено цим актом, що цегляний паркан домоволодіння № АДРЕСА_2 встановлений впритул до домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно з поверховим планом з технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 1999 рік прибудова до квартири АДРЕСА_6 відсутня. В той же час, з цього плану технічного паспорту з квартири АДРЕСА_1 існує два виходи, а саме з приміщення, що позначено літ. "2-п" ( площа 51 кв. м) та з приміщення, що позначено літ. "2-4" (площа 9,9 кв. м) в бік безпосередньо вулиці Горбенка .
З технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що станом на 16 листопада 2012 року до будинку, позначеного "А-Іж" прилягає прибудова "а9", яка збудована самочинно.
Згідно з технічними паспортами комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради на домоволодіння АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_5 . Вказаний факт зафіксовано протоколом від 04 грудня 2014 року № 21/14 постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду звернень громадян, права яких порушені співвласниками або сусідами шляхом самовільного будівництва, який затверджено рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради 12 березня 2015 року № 87.
Факт наявності самочинно збудованої прибудови літ. "а9" до будинку, власником якої є ОСОБА_1 також зафіксовано актом, складеним інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 15 серпня 2014 року № С-214/1.
З технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 18 січня 2007 року встановлено, що до квартири АДРЕСА_3 існує прибудова літ "а9", яка збудована самовільно, при цьому вихід з приміщення № 4 ( площа 9,9 кв. м) відсутній, а вихід з приміщення II (площею 5,1 кв. м) існує.
Здійснюючи прибудову літ. "а9", ОСОБА_5 самостійно вирішила питання входу (виходу) зі свого помешкання в домоволодіння АДРЕСА_2 без будь-яких дозвільних документів та узгодження з власником вказаного володіння ОСОБА_4 .
Виходячи з вище перелічених документів встановлено, що позивач ОСОБА_1 не може потрапити не до домоволодіння АДРЕСА_1 , співвласником, якого вона є, а до самочинно збудованої прибудови під літерою "а9" через паркан, побудований ОСОБА_4 .
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року в справі № 801/12415/2012 задоволено позов Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Бердянської міської ради до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 та зобов`язано ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу паркану та повернути земельну ділянку за належністю Бердянській міській раді. Вказане рішення набрало законної сили та фактично виконано в порядку примусового виконання, про що свідчить постанова державного виконавця ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції від 23 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження.
Вказаним рішенням встановлено, що земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 не приватизовані, у власність та користування не передавалися. На неоформленій належним чином земельній ділянці площею 0,00327 га ОСОБА_4 побудував паркан, яким заклав вхідні двері до будинку АДРЕСА_1 , у якому проживала ОСОБА_5, чим позбавив її можливості вільного входу і виходу до своєї частини будинку. Також паркан збудовано з порушенням пункту 3.25 ДБН 360-92 "Містобудування планування та забудови міських та сільських поселень".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.