Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 619/529/14-ц
провадження № 61-1165св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року у складі судді Нечипоренко І. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. С., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариство "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 54 485,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути кошти до 06 серпня 2037 року та сплатити 4,99 % річних та ставку FIDR, яка визначається банком самостійно.
Крім того, 06 серпня 2007 року між відповідачем та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Предметом іпотеки визначена двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
29 червня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за яким банк відступив товариству права вимоги за цим договором, укладеним з відповідачем.
Відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 02 січня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 646 323,01 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 389,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 138 994,20 грн, та пені в розмірі 507 328,81 грн.
З урахування викладеного, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути з відповідача: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17 389,49 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 138 994,20 грн та пені в розмірі 507 328,81 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішення Дергачівського районного суду Харківської області від
31 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Короткий зміст рішення апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відхилено.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня
2017 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна", суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
26 грудня 2017 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" через засоби поштового зв?язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня
2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 грудня
2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що 25 листопада 2010 року банком було реалізовано право вимоги дострокового виконання основного зобов`язання шляхом реалізації іпотечної квартири та зарахування коштів від її реалізації в рахунок погашення заборгованості, оскільки строк повернення кредиту встановлено до 06 серпня 2037 року.
Доводи інших учасників справи:
09 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" залишити без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 54 485,00 доларів США, а відповідач зобов`язався його повернути до 06 серпня 2037 року та сплатити за користування кредитом плаваючу процентну ставку, яка складається із фіксованого відсотка - 4,99 % річних та FIDR - процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку, яка визначається банком самостійно.
06 серпня 2007 року між відповідачем та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Предметом іпотеки визначена двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
14 вересня 2009 року ОСОБА_1 видав довіреність представникам банку на право розпорядження предметом іпотеки - квартирою АДРЕСА_2 .
25 листопада 2010 року було укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки - належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2, яка була реалізована банком за 333 425,40 грн, кошти від продажу зараховані на погашення кредитного договору наступним чином: на погашення основної заборгованості - 34 371,21 дол. США та 5 908,21 дол. США на погашення заборгованості за відсотками.
29 червня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за яким банк відступив ТОВ "ОТП Факторинг Україна"права вимоги за кредитним договором.
У зв`язку із невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором кредиту 02 червня 2011 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило відповідачу досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги шляхом сплати на користь товариства 9 760,7 доларів США залишку заборгованості за кредитом та 4 187,19 доларів США - відсотків за користування коштами, а всього 13 947,89 доларів США.
Боржник не виконав цієї вимоги і станом на січень 2014 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17 389,49 доларів США, що еквівалентно 138 994,20 грн та пеня у розмірі 507 328,81 грн.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.