Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 760/16751/15-ц
провадження № 61-17248св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЛІБІТУМ",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЛІБІТУМ" на рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Слободянюк Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Агро Фактор" (далі - ТОВ "ФК "Агро Фактор") у квітні 2015 року звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 261 534, 40 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 13 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсальний банк розвитку та партнерства" (далі - ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БГ Банк"
(далі - ПАТ "БГ Банк"), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 167/ОМ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 28 492, 00 дол. США на придбання автомобіля зі сплатою 19, 0 % річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 13 серпня 2008 року між ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладений договір поруки
№ 167/ОМ-п1.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2014 року, який 14 листопада 2014 року посвідчений нотаріально, ПАТ "БГ БАНК" передало право вимоги до позичальника Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло"
(далі - ТОВ "ФК "Марко Поло").
Договором про відступлення права вимоги від 05 червня 2015 року ТОВ "ФК "Марко Поло" передало права вимоги до позичальника Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "СОЛІД" (далі - ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "СОЛІД"), від імені та в інтересах і за рахунок якого на підставі договору про управління активами від 01 червня 2012 року № 1-КІФ діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія по управлінню активами "Домініон - Капітал" (далі - ТОВ "Компанія по управлінню активами "Домініон - Капітал").
14 липня 2015 року між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "СОЛІД" та ТОВ "ФК "Агро Фактор" укладений договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О., за яким товариство отримало право вимоги до відповідачів.
Усупереч умовам кредитного договору, укладеного з банком, ОСОБА_1, як позичальник, його умови не виконує, кредит та відсотки за користування коштами не погашає, у зв`язку з чим станом на 14 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 261 534, 40 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 193 088, 25 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 68 446, 15 грн.
У зв`язку з переходом до ТОВ "ФК "Агро Фактор" прав кредитора за умовами кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "БГ Банк", невиконанням позичальником умов договору, позивач просив стягнути з відповідачів як солідарних боржників заборгованість за кредитним договором.
Стислий виклад заперечень відповідачів та третьої особи
Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на те, що кредитний договір укладений з ПАТ "БГ Банк", а тому інші особи права вимоги до них не мають.
ПАТ "БГ Банк" заперечувало проти задоволення позову у зв`язку з визнанням 02 грудня 2015 року Київським апеляційним господарським судом недійсними договорів про відступлення права вимоги від 12 та 14 листопада 2014 року. Зазначило, що саме ПАТ "БГ Банк" є кредитором у спірних правовідносинах.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року до участі у справі як правонаступника позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЛІБІТУМ" (далі - ТОВ "АДЛІБІТУМ"), яке набуло прав первісного кредитора за умовами укладеного 23 березня 2016 року договору про відступлення права вимоги.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "АДЛІБІТУМ" 193 088, 25 грн заборгованості за сумою кредиту та 68 446, 15 грн заборгованості за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "АДЛІБІТУМ" 2 615, 35 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що до ТОВ "АДЛІБІТУМ" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги перейшли права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що викладені в кредитному договорі. На момент ухвалення рішення Київським апеляційним господарським судом товариство не було кредитором відповідачів, подальші договори про відступлення права вимоги за кредитним договором не були предметом судового розгляду і недійсними не визнавалися, а договір про відступлення права вимоги від 23 березня 2016 року, на підставі якого до ТОВ "АДЛІБІТУМ" перейшло право вимоги за кредитним договором, ніким не оспорювався і є дійсним, а тому позивач наділений правом вимоги до відповідачів на підставі правомірного, з точки зору закону, правочину. Встановивши, що умови договору позичальником не виконуються, кредит та проценти за користування кредитом не сплачуються, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання відповідачем умов кредитного договору та про обґрунтованість вимог позивача.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року договори про відступлення права вимоги, укладені між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "ФК "Марко Поло" 12 та 14 листопада 2014 року, визнані недійсними, застосовано наслідки недійсності правочину. Судом першої інстанції не враховані обставини, встановлені зазначеним рішенням, а саме те, що комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договорів ПАТ "БГ Банк" на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними в силу положень частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що складено зведений акт від 10 грудня 2014 року.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у лютому 2017 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ТОВ "АДЛІБІТУМ" просило скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2017 року та залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила статті 216 ЦК України, а також не застосував правила частини п`ятої статті 12 ЦК України. Факт правомірності набуття ТОВ "АДЛІБІТУМ" та попередніми до нього кредиторами права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є встановленим у заочному рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі № 753/16823/15-ц та не потребує доказування.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення в цілому відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.