Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 127/1530/18
провадження № 61-3680св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року у складі судді Луценко Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, просила встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення повноліття дитиною.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що сторони у період 2012-2013 років підтримували близькі стосунки, унаслідок яких позивач народила сина ОСОБА_4, батьком якого є відповідач. Сторони у шлюбі не перебували, заяву про реєстрацію батьківства в органи реєстрації актів цивільного стану відповідач не подавав, у зв`язку з чим прізвище сина позивач зазначила своє. Відповідач батьківство визнав та щомісячно сплачував певну суму на рахунок позивача для утримання їхнього сина. З дитинства у здоров`ї та поведінці сина спостерігались певні відхилення, які потребували додаткової уваги та спеціальних зусиль для його розвитку, що потребувало додаткових витрат, які несла сім`я позивача. Висновком медичної комісії малолітнього визнано особою з інвалідністю (з дитинства) з діагнозом дитячий аутизм ЗНМ І рівня.
На момент подання позову участь батька в утриманні дитини є незначною, щомісячно він перераховує 400, 00 грн, що є доказом того, що він визнає себе батьком та готовий нести певні витрати на утримання сина. Будь-якої іншої матеріальної допомоги відповідач не надає, хоча має таку можливість, оскільки працює і отримує заробітну плату офіційно у Державному професійно-технічному навчальному закладі "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище".
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 проти позову заперечував з підстав його необґрунтованості. Зазначив, що перерахування щомісячно платежів на рахунок позивача не підтверджує його батьківство на дитину.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із зазначеним позовом, тобто з 23 січня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанцій обґрунтовувалось тим, що батьківство відповідача встановлено на підставі висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 07 травня 2018 року № 234, який не спростований відповідачем. В частині вирішення вимог про стягнення аліментів суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, врахував вік дитини та її нагальні потреби.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишені без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи ОСОБА_3, що призначена у справі експертиза призначена та проведена із порушенням чинного законодавства, судом апеляційної інстанції відхилені, оскільки заявник не заявляв у судах першої та апеляційної інстанцій клопотань про призначення повторної експертизи. Доводи ОСОБА_1, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу у заявленому у позові розмірі, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження доходів відповідача та клопотань про витребування доказів позивачем не заявлялося.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано Закон України "Про судову експертизу", враховано висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 07 травня 2018 року № 234, складений експертом, який посилався на інформаційні джерела, а не методики, зареєстровані Міністерством юстиції України. При цьому, заявник зазначає, що в Україні не існує експертної методики встановлення батьківства. Зазначає, що порушений порядок проведення судової експертизи відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерством юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5. Вінницький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, експерт якого склав судовий висновок, не акредитований для проведення експертної діяльності з молекулярно-генетичних досліджень. Усупереч нормам процесуального законодавства судами не залучений до участі у справі як третя особа орган реєстрації актів цивільного стану.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не подано.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 20 лютого 2013 року, серії НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниці Вінницької області народився ОСОБА_4, актовий запис № 672, батьками якого зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Сторони у зареєстрованому шлюбу не перебували.
Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень здійснено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2018 року у цій справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з висновком експерта від 07 травня 2018 року № 234, складеним Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 може бути біологічним батьком ОСОБА_4, ймовірність зазначеної події складає 99,9999999997 %.
Таким чином, згідно з Hummel К at all "Biostatistische Abstammugs-begutachung mit blutgruppen befunden" Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_4 є практично встановленим.
Висновок експерта відповідає всім вимогам, які ставляться до нього, та містить всі відомості, передбачені статтями 107, 108 ЦПК України.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно із статтею128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.