Постанова
Іменем України
08 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 307/2980/18
провадження № 61-16380св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2019 року
у складі судді Чопика В. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кожух О. А.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні будинком шляхом виселення.
В обґрунтування свого позову зазначив, що з відповідачкою він перебував
в зареєстрованому шлюбі з 21 травня 1994 року по 23 лютого 2017 року.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в будинку
АДРЕСА_1 , що належить
її батькам, однак продовжує проживати в його будинку АДРЕСА_2,
який на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 лютого
2017 року, виданого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Лешко Н. Ф., належить йому на праві особистої власності.
ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не являється членом його сім`ї, однак продовжує проживати в його будинку, вчиняє скандали, безпідставно викликає поліцію, нищить і псує його майно. Відповідачка перешкоджає йому в повній мірі реалізувати своє право власності, його права підлягають захисту. У відповідності до статтей 317, 321, 391 ЦК України просив усунути йому перешкоди у володінні та розпорядженні належним йому вищевказаним житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_2 з нього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні будинком шляхом виселення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин систематичного порушення відповідачем правил співжиття належними та допустимими доказами, а саме по собі припинення сімейних відносин з власником будинку не є підставою для виселення відповідача із займаного приміщення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2019 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачем правил співжиття, псування майна позивача і створювання позивачу перешкод у користуванні його власністю. Відповідач вселилась до будинку на законних підставах, не порушує прав позивача, а застосування такої крайньої форми втручання у право відповідача на житло як виселення за обставин цієї справи визнано судом непропорційним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2019 року
та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2019 року
і ухвалити нове рішення про задоволення його позову про усунення перешкод у володінні та користуванні майном шляхом виселення з житлового будинку, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при прийнятті рішень
не врахували наведених заявником правових позицій Верховного Суду,
не обґрунтували належним чином відступлення від них і прийняли незаконне рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач вважає, що суди не звернули увагу на положення статті 406 ЦК України, якими визначено, що сервітут може бути припинений на вимогу власника майна, не врахували наявності перешкод для спільного проживання сторін у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
19 вересня 2019 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі
з 21 травня 1994 року, який на підставі рішення Тячівського районного суду від 23 лютого 2017 року розірвано. У шлюбі у подружжя народилось двоє дітей ОСОБА_3, 1995 року народження, та ОСОБА_4, 2003 року народження.
Будинок АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину
за законом від 20 лютого 2017 року, виданого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Лешко Н. Ф., належить позивачу, як спадкове майно.
Відповідач зареєстрована у будинку АДРЕСА_1, однак з часу одруження з позивачем, з 1994 року, проживає в його будинку АДРЕСА_2, за місцем реєстрації не проживає, оскільки там проживає вітчим, брат
з дружиною та двома дітьми, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов № 256 від 29 жовтня 2018 року, довідкою
про склад сім`ї № 1322 від 09 жовтня 2018 року, які видані Тереблянською сільською радою, довідкою Вонігівської сільської ради № 1200 від 30 жовтня 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.