ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2019 року
Київ
справа №826/4358/18
провадження №К/9901/63552/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі у складі судді Патратій О.В. від 07 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П., Файдюка В.В. від 18 вересня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 000013 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 09.02.2018.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, позивач посилається на те, що за одне і теж правопорушення відповідачем двічі застосовані штрафні санкції, а саме рішенням № 000012 від 09.02.2018 та № 000013 від 09.02.2018. Крім того, у позивача була відсутня можливість надати інформацію та документи щодо вартості розповсюдження реклами, оскільки позивачем не розміщувалась реклама.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Рішення судів мотивовані тим, що Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві правомірно прийнято рішення № 000013 від 09.02.2018 про накладання на позивача штрафу у зв`язку із неподанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 лютого 2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві прийнято рішення № 000013 про накладання на Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" штрафу у розмірі 1700,00 грн у зв`язку із порушенням вимог частини другої статті 26 Закону України "Про рекламу", яке полягло у неподанні у встановлений строк інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами (спеціальна конструкція "Швидко гроші" розміром : 6,0 х 1,0 м за адресою: вул. І.Франка, 6, м. Львів).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" мотивована тим, що воно було позбавлено можливості надати Головному управлінню Держпродспоживслужби у м. Києві витребувану інформацію щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами, оскільки конструкція "Швидко гроші" розміром : 6,0 х 1,0 м за адресою: вул. І.Франка, 6, м. Львів не є рекламою, а вивіскою.
7. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
9. Положеннями частини шостої статті 9 Закону України "Про рекламу" встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
10. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про рекламу" на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео-та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
11. Відповідно до абзацу 1 частини першої, частин п`ятої-сьомої статті 27 Закону України "Про рекламу" особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
12. У пунктах 2, 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 визначено: вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Вивіски чи таблички:
повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються;
не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків;
не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва;
площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.
Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.
13. У відповідності до пунктів 9,11,12,16 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.
Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
14. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.