ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа №2а-5842/10/1570
касаційне провадження №К/9901/26821/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Романішин В.Л., Єщенко О.В.) у справі № 2а-5842/10/1570 за позовом Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.11.2009 № 0001442301/0, від 11.02.2010 № 0001442301/1, від 29.04.2010 № 0001442301/2 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1088034,00 грн. за основним платежем та 1832596,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 23.11.2009 № 0001452301/0, від 11.02.2010 № 0001452301/1, від 29.04.2010 № 0001452301/2 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2229986,96 грн. за основним платежем та 1114993,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 23.11.2009 № 0001462301/0, від 11.02.2010 № 0001462301/1, від 29.04.2010 № 0001462301/2 на суму 348981,75 грн.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.04.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 скасував та прийняв нову - про часткове задоволення адміністративного позову. Визнав протиправними та частково скасував податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0001442301/2 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, пов`язаного з валовими витратами в четвертому кварталі 2007 року в розмірі 85100,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 42550,00 грн. та в третьому кварталі 2008 року в розмірі 581636,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0001452301/2 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 46694,30 грн. за основним платежем та 233347,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовив.
Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, наголошує на тому, що обставини, на які суд посилається на обґрунтування своїх висновків не підтверджуються відповідними доказами, а в деяких випадках спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 23.10.2009 № 2895230131091889.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з: безпідставним включенням до складу валових витрат у четвертому кварталі 2007 року витрат на утримання земснаряду "Арабатський", які не підтверджені відповідними документами; неправомірним невіднесенням до складу валових доходів у третьому кварталі 2008 року вартості списаного дизельного палива в липні 2008 року на земснаряд "Антеа" у сумі 50048,49 грн. та на с/ш "Midia-21" у сумі 27000,00 грн., в серпні 2008 року на земснаряд "Антеа" у сумі 155710,00 грн. та с/ш "Midia-21" у сумі 26475,00 грн., які знаходились в управлінні Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" на підставі менеджерської угоди від 14.04.2008 № 61/08/1, укладеної з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Данубіус"; незаконним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Данубіус" за очікуваний дохід від експлуатації днопоглиблювального каравану "Антеа", в загальному розмірі 1616666,66 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки, за наслідками адміністративного оскарження та з огляду на наведені порушення Ізмаїльською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2009 № 0001442301/0, від 11.02.2010 № 0001442301/1, від 29.04.2010 № 0001442301/2, згідно з якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 421289,00 грн. за основним платежем та 1790046,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 23.11.2009 № 0001452301/0, від 11.02.2010 № 0001452301/1, від 29.04.2010 № 0001452301/2, згідно з якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1763293,00 грн. за основним платежем та 881646,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 23.11.2009 № 0001462301/0, від 11.02.2010 № 0001462301/1, від 29.04.2010 № 0001462301/2, згідно з якими визначено частину чистого прибутку в сумі 348981,75 грн.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 18.10.2006 між Державним підприємством "Черноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" та позивачем укладено тайм-чартерну угоду, за змістом якої Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" приймає від контрагента судно-землесос "Арабатський" на строк 24 місяці та на період дії угоди бере на себе обов`язок із ремонту судна та підтримання його в належному технічному стані.
27.10.2006 між сторонами підписано акт прийому-передачі судна-землесосу "Арабатський", де зазначено, що об`єкт передачі знаходився в задовільному стані, а за актом від 01.12.2008 судно-землесос "Арабатський" виведено з чартеру.
Згідно зі статтею 207 Кодексу торговельного мореплавства України судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.