ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 913/12/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 (колегія суддів: Склярук О. І., Дучал Н. М., Слободін М. М.) і рішення Господарського суду Луганської області від 01.04.2019 (суддя Фонова О. С.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради
про стягнення 213 986, 95 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Луганської області із позовом до Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради (далі - КП "Первомайськтеплокомуненерго") про стягнення 213 986,95 грн, з яких 25 333,59 грн - пені, 15 016,52 грн - 3 % річних, 173 636,84 грн - інфляційних втрат.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначає, що КП "Первомайськтеплокомуненерго" порушено умови договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 2292/14-КП-20 (далі - Договір) щодо проведення своєчасної оплати товару.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
2.1 Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у справі № 913/12/19, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Первомайськтеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 11 280,52 грн, 3 % річних у сумі 7 367,76 грн, інфляційні втрати в сумі 72 583,06 грн, судовий збір у сумі 1 368,47 грн.
2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судами застосовано приписи статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" та приписи частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Частково не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 і рішенням Господарського суду Луганської області від 01.04.2019 у справі № 913/12/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 і рішення Господарського суду Луганської області від 01.04.2019 у справі № 913/12/19 в частині відмови у стягненні пені у сумі 14 053,07 грн, 3 % річних у сумі 7 648,76 грн і інфляційних втрат у сумі 101 053,78 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" та безпідставно наділено позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми вказаного Закону. Крім того, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
3.3. У відзиві на касаційну скаргу КП "Первомайськтеплокомуненерго" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. На думку КП "Первомайськтеплокомуненерго" судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими.
4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.01.2014 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Первомайськтеплокомуненерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2292/14-КП-20.
4.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України АТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
4.3. Пунктом 1.2 Договору визначено, що газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання. У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.
4.4. За умовами пункту 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 до 31.12.2014 природний газ обсягом 88,279 тис. куб. м. Як зазначено у пункті 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазнаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного повноважним представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
4.5. Відповідно до пункту 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором на дату його укладання становить всього з ПДВ - 4 154,71 грн. Згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
4.6. Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.
4.7. У розділі 11 Договору сторони визначили, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
4.8. Між сторонами за Договором підписано Додаткові угоди № 1 від 28.04.2014, № 2 від 26.05.2014, № 3 від 10.06.2014, № 5 від 10.11.2014, № 6 від 15.12.2014, згідно з якими сторони внесли зміни до пункту 5.2 Договору та домовилися, що з 01.04.2014 ціна за 1000 куб. м. газу складає з ПДВ - 5 264,88 грн, з 01.05.2014 - складає з ПДВ - 6 208,18 грн, з 01.06.2014 - складає з ПДВ - 6 222,22 грн, з 01.11.2014 - складає з ПДВ - 6 682,44 грн, з 01.12.2014 - складає з ПДВ - 7 661,64 грн.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання своїх зобов`язань за Договором позивач передав у власність відповідачу у січні-квітні 2014 року та у листопаді-грудні 2014 року природний газ на загальну суму 201 585,76 грн, що підтверджується наступними актами прийому - передачі природного газу:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 у обсязі 16,738 тис. куб. м. за січень 2014 року на суму 69 541,57 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у обсязі 11,709 тис. куб. м. за лютий 2014 року на суму 48 647,52 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 у обсязі 8,368 тис. куб. м. за березень 2014 року на суму 34 766,64 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у обсязі 2,484 тис. куб. м. за квітень 2014 року на суму 13 077,96 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 у обсязі 2,666 тис. куб. м. за листопад 2014 року на суму 17 815,38 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 у обсязі 2,315 тис. куб. м. за грудень 2014 року на суму 17 736,69 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.
4.10. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що оплату за отриманий природний газ КП "Первомайськтеплокомуненерго" здійснювало несвоєчасно, чим порушило умови пункту 6.1 Договору.
4.11. У зв`язку з порушенням строків оплати КП "Первомайськтеплокомуненерго", на підставі пункту 7.2 Договору АТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано та пред`явлено до стягнення пеню у сумі 25 333,59 грн за періоди, згідно з наданим позивачем розрахунком.
4.12. Крім того, АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення 3 % річних у сумі 15 016,52 грн та інфляційних втрат у сумі 173 636,84 грн за періоди, згідно з наданим позивачем розрахунком.
4.13. Частково відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені, господарськими судами зазначено, що відповідно до Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" нарахування пені не має здійснюватися з 07.02.2015.
4.14. Тому, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок пені за зобов`язаннями листопада-грудня 2014 року в межах заявленого періоду нарахування, а саме:
- 17 816,38 грн (борг за газ, поставлений у листопаді 2014 року), період прострочення з 16.12.2014 по 06.02.2015 (710,66 грн + 19,04 грн = 729,70 грн);
- 17 736,69 грн (борг за газ, поставлений у грудні 2014 року), період прострочення з 15.01.2015 по 06.02.2015 (299,34 грн + 18,95 грн = 318,29 грн). Із зазначеним висновком і розрахунком погодився і апеляційний господарський суд.
4.15. При цьому, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені (за інші періоди), 3 % річних та інфляційних втрат, господарські суди попередніх інстанцій керувалися нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
4.16. Тому господарські суди попередніх інстанцій, ураховуючи, що основна заборгованість за проданий природний газ у січні 2014 року була остаточно погашена відповідачем 13.05.2016, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дійшли висновку, що заявлена до стягнення з відповідача пеня, у сумі 6 209,21 грн, за період з 15.02.2014 по 14.08.2014, що нарахована на вказану заборгованість, задоволенню не підлягає.
4.17. При цьому, здійснивши перерахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога про стягнення пені у сумі 11 280,52 грн. Із зазначеним розрахунком погодився і апеляційний господарський суд.
4.18. Щодо 3% річних, нарахованих на борг за поставлений природний газ у січні 2014 року, який остаточно погашений відповідачем 13.05.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарські суди дійшли висновку, що заявлені до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 3 878,61 грн за період з 15.02.2014 по 12.05.2016 задоволенню не підлягають, з огляду на мораторій, визначений у частині 3 статті 7 вказаного Закону.
4.19. Щодо 3% річних, нарахованих на борг за поставлений природний газ у лютому 2014 року, який частково погашений відповідачем на суму 17 321,63 грн до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарські суди дійшли висновку, що заявлені до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 3 770,15 грн за період з 15.03.2014 по 30.11.2016 задоволенню не підлягають, з огляду на мораторій, визначений у частини 3 статті 7 вказаного Закону. При цьому, судами зазначено, що решта 3% річних (лютий 2014 року) в сумі 92,37 грн нараховані позивачем обґрунтовано, а тому підлягають до стягнення. Також суди зазначили, що 3% річних в сумі 7 275,39 грн, нараховані позивачем на борг, що виник у березні, квітні, листопаді, грудні 2014 року, є обґрунтовано заявленими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.
4.20. Щодо інфляційних втрат, які нараховані на борг за поставлений природний газ у лютому 2014 року, який частково погашений відповідачем на суму 17 321,63 грн до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 45 482,42 грн за період з квітня 2014 року до листопада 2016 року не підлягають задоволенню, з огляду на мораторій, визначений у частині 3 статті 7 вказаного Закону. При цьому, судами зазначено, що решта інфляційних втрат (лютий 2014 року) у сумі 175,11 грн нараховані позивачем обґрунтовано, а тому підлягають до стягнення.
4.21. Що стосується вимоги про решту інфляційних втрат в сумі 72 407,95 грн, нарахованих позивачем на борг, що виник у березні, квітні, листопаді, грудні 2014 року, господарські суди дійшли висновку, що її слід задовольнити, з огляду на правильність нарахування та відповідність чинному законодавству.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглянувши оскаржувані у справі постанову і рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 2292/14-КП-20 щодо проведення своєчасної оплати товару
5.3. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог АТ "НАК" Нафтогаз України" не оскаржуються.
5.4. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 14 053,07 грн, 3 % річних в сумі 7 648,76 грн і інфляційних втрат в сумі 101 053,78 грн.
5.5. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
5.6. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідно до Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" нарахування пені не повинно здійснюватися з 07.02.2015, а також оскільки відповідач частково розрахувався за переданий позивачем природний газ до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню інфляційні втрати, 3% річних, неустойка, а нараховані суми підлягали списанню.
5.7. Не погоджуючись із зазначеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, АТ "НАК" Нафтогаз України" у касаційній скарзі зазначає, що суди безпідставно наділили позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Також скаржник зазначає про безпідставність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".