ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2019 року
Київ
справа №809/1988/13-а
касаційне провадження №К/9901/25942/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 (головуючий суддя - Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі №809/1988/13-а за поданням Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 01.07.2013 звернулася до адміністративного суду з поданням до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення коштів в сумі 448532 грн.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 04.07.2013 подання задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.02.2016 скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні подання.
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 57.1 статті 57, пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України.
Зокрема, наголошує на тому, що стаття 96 Податкового кодексу України підлягає застосуванню лише у випадку недостатності коштів у власності платника податків для погашення податкового боргу.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Державне міське підприємство "Івано-Іфранківськтеплокомуненерго" є комунальним підприємством, заснованим Івано-Франківською міською радою, майно якого обліковується за ним на праві повного господарського відання.
Податковий борг в сумі 448532 грн., стягнення якого є предметом цього позову, виник у зв`язку з несплатою Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" самостійно узгоджених грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2013 року.
Податковим органом надсилалися на адресу відповідача перша податкова вимога від 12.05.2004 № 1/1064/14760/24-1-205 на суму 3039947,04 грн. та друга податкова вимога від 14.06.2004 № 2/1269/18768/10/24-1/205 на суму 3180163,64 грн. Такі податкові вимоги отримані Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 14.05.2004 та 18.06.2004 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень про вручення рекомендованих листів.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували зменшення податкового боргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до нуля у період з моменту отримання ним першої та другої податкових вимог і до звернення податкового органу з цим поданням.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про залишення подання без задоволення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Податковим кодексом України не передбачено права контролюючого органу на звернення до суду з поданням до комунального підприємства про стягнення податкового боргу. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що особлива процедура стягнення податкового боргу з комунального підприємства, що регламентована статтею 96 Податкового кодексу України, передбачає звернення до суду з позовом про стягнення саме до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків - комунального підприємства, а у спірному випадку подання безпідставно заявлено безпосередньо до комунального підприємства.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою..
Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Враховуючи викладені положення податкового законодавства, граничним строком сплати задекларованого Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року грошового зобов`язання в сумі 448532 грн., яке є узгодженим в силу положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, був день із датою 30.06.2013.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, така сума грошового зобов`язання відповідачем самостійно погашене не була.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Разом з тим, зі змісту вимог підпунктів 6.2.1, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ вбачається, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків:
- першу податкову вимогу не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання;