ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1134/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 (судді: Разюк Г. П., Діброва Г. І., Ярош А. І.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2019 (суддя Гут С. Ф.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
до Одеського прикордонного загону військової частини № 2138
про зобов`язання укласти договір на відшкодування експлуатаційних витрат,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У червні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського прикордонного загону військової частини № 2138 (далі - військова частина) про зобов`язання укласти договір на відшкодування експлуатаційних витрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порушення умов пункту 5.9 укладеного між сторонами та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області договору оренди нерухомого майна від 18.07.2008 № ДФ-155 (далі - договір № ДФ-155) військова частина ухиляється від укладення з ДП "Адміністрація морських портів України" як балансоутримувачем договору з утримання орендованого майна, а саме про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2019 у задоволенні позову ДП "Адміністрація морських портів України" відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що військова частина безпідставно відмовила ДП "Адміністрація морських портів України" в укладенні договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендареві. Отже, порушене право позивача може бути поновлено шляхом зобов`язання військової частини укласти на виконання пункту 5.9 договору № ДФ-155 договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію в редакції, наведеній у позові.
Водночас, з огляду на подання військовою частиною заяви про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її застосування до спірних правовідносин, внаслідок чого у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2019 змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови апеляційного суду.
Постанову обґрунтовано тим, що спірний договір не може бути укладений у судовому порядку, оскільки не відповідає вимогам законодавства. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір поєднує елементи різних за правовою природою договорів, зокрема договору на електропостачання та договору про спільне використання електромереж. Водночас у наведеній у позові редакції договору немає істотних умов цих договорів, а також не визначено ціну договору або порядок її визначення.
2.3. Крім того, за змістом договору він починає діяти з 01.01.2015, однак суд апеляційної інстанції встановив, що у той період сторони не робили одна одній пропозицій щодо укладання договору, у зв`язку з чим підстав для визнання його чинним з 01.01.2015 немає.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДП "Адміністрація морських портів України" у касаційні скарзі просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
3.2. Наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтовано тим, що військова частина є субспоживачем послуг із постачання електричної енергії, водночас ДП "Адміністрація морських портів України" просить зобов`язати військову частину укласти договір саме про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, а не договір про постачання електричної енергії. Таким чином, у наведеній позивачем редакції договору викладено саме ті умови, що регулюють його зміст, а тому визначення у ньому всіх обов`язкових умов як для договору про постачання електричної енергії не є необхідним.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 18.07.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області як орендодавцем та військовою частиною як орендарем укладено договір № ДФ-155, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування для службового використання державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 820,8 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що перебувають на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт").
4.3. У пункті 2.1 договору № ДФ-155 сторони встановили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
4.4. За умовами пункту 5.9 договору орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору зобов`язується укласти із балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендареві.
4.5. Відповідно до пунктів 10.1, 10.4 договору його укладено строком до одного року, що договір діє з 18.07.2008 до 15.07.2009. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.
4.6. Суди попередніх інстанцій також установили, що факт передачі зазначеного майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі державного нерухомого майна, яке перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" від 18.07.2008, підписаним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та військовою частиною.
4.7. 29.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та військовою частиною укладено договір № ДФ/155/1 про внесення змін до договору оренди № ДФ-155, яким сторони продовжили термін дії цього договору до 15.06.2010 включно.
4.8. 05.09.2012 на підставі договору № ДФ/155/2 про внесення змін до договору оренди № ДФ-155, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та військовою частиною, сторони продовжили термін дії договору оренди до 15.04.2013 включно.
4.9. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки протягом місяця після 15.04.2013 сторони заяв, передбачених у пункті 10.4 договору, сторони не подали, і військова частина продовжила користуватися орендованим приміщенням, договір є пролонгованим і чинним до 15.04.2020.
4.10. Відповідно до Закону України "Про морські порти", що набрав чинності 13.06.2013, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 державні підприємства морського транспорту, у тому числі і ДП "Одеський морський торговельний порт", реорганізовані шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов`язань щодо них, відповідно до розподільчих балансів.
4.11. У результаті реорганізації ДП "Одеський морський торговельний порт" стратегічні об`єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, права та обов`язки щодо них, передані ДП "Адміністрація морських портів України" відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.2013, та акта приймання-передачі майна від 13.06.2013. За цим актом, зокрема, було передано права та зобов`язання за договором № ДФ-155.
4.12. Наказом від 13.06.2013 № 17 ДП "Адміністрація морських портів України" наділило Одеську філію ДП "Адміністрація морських портів України" майном, яке є частиною майна ДП "Адміністрація морських портів України". За актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 № 19 Одеська філія ДП "Адміністрація морських портів України" отримала від ДП "Адміністрація морських портів України", зокрема, майнові права та зобов`язання за договором № ДФ-155.
4.13. 13.09.2017 ДП "Адміністрація Одеського морського порту" звернулося до військової частини з листом № 33А/1961, в якому із посиланням на положення пункту 5.9 договору № ДФ-155 просило військову частину узгодити та підписати проєкти договорів на відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання), додані до зазначеного листа.
4.14. У відповіді від 02.10.2017 № 721/9231 на зазначений лист військова частина повідомила, що проєкти договорів не можуть бути погоджені, оскільки дію договору № ДФ-155 не продовжено, а нежитлові приміщення, що перебувають на балансі ДП "Адміністрація морський портів" і розташовані у пункті пропуску через державний кордон України, передано у його користування на підставі статті 17 Конституції України, Закону України "Про Державну прикордонну службу", Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства", розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 143-р "Про відкриття пунктів пропуску через державний кордон України" та інших нормативно-правових актів, що регламентують статус та повноваження органів та підрозділів Державної прикордонної служби України при здійсненні прикордонного контролю як однієї з основних функцій у пунктах пропуску через державний кордон України.
4.15. Таким чином, спір у справі виник внаслідок відмови військової частини на виконання пункту 5.9 договору № ДФ-155 із ДП "Адміністрація морських портів України" укласти договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію у редакції, наведеній у позові.
4.16. Однак зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є зобов`язання укласти між військовою частиною та ДП "Адміністрація морських портів України" договір на відшкодування експлуатаційних витрат.