Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 459/3523/15-к
провадження № 51-2412км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Мазура М.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
в режимі відеоконференції
захисника Федоряка А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Федоряка А.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 31 липня 2018 року й ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140150001635, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки
АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такої, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 31 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 27 серпня
2015 року приблизно о 15:00, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2, з метою спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, умисно гострим предметом типу клинка ножа нанесла останньому удар в ділянку життєво важливих органів, а саме в живіт, чим спричинила ОСОБА_2 поранення черевної порожнини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що місцевий суд мав закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
При цьому стверджує, що суд першої інстанції в основу вироку поклав припущення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що саме засуджена спричинила потерпілому тілесні ушкодження. Також зазначає, що відеозапис з камер відеоспостереження, який підтверджує існування обставин, які мають значення для кримінального провадження є недопустимим доказом, він був отриманий з порушенням вимог чинного законодавства та наданий зацікавленою особою, а саме дружиною слідчого, який включений до складу слідчої групи у даному кримінальному провадженні.
Разом з цим, вказує на те, що розгляд даногокримінального провадження у суді першої інстанції відбувся без участі потерпілого.
На зазначені порушення ним було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги захисника Федоряка А.В. вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що місцевим судом
не встановлено достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винуватість засудженої у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законними та вмотивованими.
Судом правильно зроблений висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, на підставі показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10, пояснень експерта ОСОБА_11 на підтримку висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2, а також показань свідка ОСОБА_3, яка суду пояснила, що ОСОБА_1, будучи дуже схвильованою, говорила про те, що ОСОБА_2 зарізали, і зазначила: "Я його…..бо він мене дістав", показань свідка ОСОБА_4, який є лікарем-анестезіологом Червоноградської ЦМЛ та який дав показання з чужих слів про те, що перед тим як зробити наркоз потерпілому для проведення операції у зв`язку з проникаючим пораненням черевної порожнини у останнього, він запитав у потерпілого, хто його підрізав, і на що останній відповів, що жінка. Вказані показання свідків є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами.
Крім цього, винуватість засудженої підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема висновками експертів, протоколами огляду речей від 21 жовтня 2015 року, огляду місця події від 27 серпня 2015 року та фототаблицями до нього, протоколом обшуку квартири від 05 вересня