ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 128/2455/15-к
провадження № 51-5172 кмо 18
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів: Анісімова Г. М., Григор`євої І. В., Кравченка С. І.,
Мазура М. В., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Чупринської Є. М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015020100000560 та № 12015020100000727, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Дяківка Бершацького району Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної
інстанцій обставини
Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цим вироком також визнано винуватим та засуджено ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Як установив суд, ОСОБА_1 18 вересня 2014 року, о 15 год 41 хв, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, таємно викрала з торговельного центру ТОВ "Епіцентр К", розташованого на вул. 1-й км Хмельницького шосе, 1а в с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, пару чоловічих черевиків "Redmont" вартістю 349 грн.
01 лютого 2015 року, о 13 год 42 хв, ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_3, повторно, таємно викрала із вказаного торговельного центру шліфувальну машину "Маkita ВО 5031" вартістю 2 929 грн.
24 травня 2015 року, о 20 год 17 хв, ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_3, намагалася повторно викрасти із зазначеного торговельного центру чоловічі та жіночі одяг, взуття, парфуми на загальну суму 6847 грн 25 к., однак не довела свій умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками служби безпеки торговельного центру.
При перегляді справи за апеляційною скаргою прокурора, Апеляційний суд Вінницької області 26 грудня 2017 року ухвалив свій вирок, яким:
- вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 у частині призначення покарання скасував та призначив йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінив, постановив вважати ОСОБА_1 засудженою: за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Відповідно до ст. 75 ККУкраїни звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, поклавши на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році" звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання.
У решті вирок суду залишено без змін.
Судові рішення стосовно засудженого ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженої ОСОБА_1, просить вирок апеляційного суду щодо неї скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та покращив її становище, оскільки зменшив обсяг обов`язків, покладених на неї відповідно до ст. 76 КК України, та звільнив від призначеного покарання на підставі акта амністії, однак прийняв таке рішення у виді вироку, а не ухвали, чим, на думку прокурора, порушив вимоги статей 407, 408, 418 КПК України. З урахуванням викладеного вважає, що вирок апеляційного суду в цій частині не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 серпня 2019 року кримінальне провадження за вказаною касаційною скаргою прокурора на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України було передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.
Ухвалу мотивовано необхідністю відступу від висновків, викладених у більшості рішень колегій суддів Першої та Другої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 1 лютого 2018 року (провадження № 51-292км18), від 19 квітня 2018 року (провадження № 51-742км17), від 31 травня 2018 року (провадження № 51-3039км18, № 51-1898км18), від 9 жовтня 2018 року (провадження № 51-656км17), від 27 лютого 2019 року (провадження № 51-6324км18), від 10 липня 2019 року (провадження № 51-2502км18), від 6 серпня 2019 року (провадження № 51-6884км18), які прийняті з урахуванням рекомендацій, наведених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" відповідно до яких, у разі порушення в апеляціях питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших осіб з інших підстав апеляційний суд за наявності для того підстав постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу.
Разом з тим, інші колегії суддів Першої та Другої палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду висловили з цього приводу протилежну позицію, вважаючи, що постановлення апеляційним судом у одній справі відносно одних і тих самих осіб та щодо тих самих фактичних обставин двох різних рішень суперечить вимогам кримінального процесуального закону і є неприпустимим (постанови від 6 лютого 2019 року (провадження № 51-619к17), від 4 червня 2019 року (провадження № 51-6841км18).