Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 184/1727/17
провадження № 51-397км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Угриної А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 з доповненнями на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040360000728, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Покров Дніпропетровської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), проживаючого у АДРЕСА_2 ), раніше судимого вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2008 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, згідно ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців 25 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11 вересня 2017 року приблизно об 11:30 разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебував у квартирі АДРЕСА_3, де на ґрунті неприязних відносин, в ході сварки між ним та ОСОБА_2, у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тримаючи у правій руці кухонний ніж, який останній у той же день та час взяв на кухні вказаної квартири з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, умисно наніс один удар ножем в область живота останнього, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки спричинив тяжке тілесне ушкодження в стані сильного душевного хвилювання і при цьому він діяв в умовах необхідної оборони. Зазначає про застосування до нього недозволених методів слідства на стадії досудового розслідування, зокрема при проведені за його участі слідчого експерименту. А тому просить визнати вказаний доказ недопустимим. Стверджує, що судами належним чином не враховано показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Крім того, вважає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі. На зазначені порушення було вказано і в апеляційній скарзі засудженого, проте апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК України не дав оцінки всім доводам, викладеним у його скарзі.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні засуджений та захисник підтримали подану скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Той факт, що засуджений ОСОБА_1 умисно спричинив ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, підтверджується показаннями самого засудженого, який не заперечував факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 . Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у протоколах слідчих дій, висновках судових експертиз.
При цьому є неспроможними доводи засудженого про те, що наслідки у виді отримання потерпілим ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження настали у зв`язку з протиправною поведінкою останнього, який викликав у засудженого ОСОБА_1 стан сильного душевного хвилювання, а тому в його діях, як він вважає, відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і, отже, його дії підлягають кваліфікації за ст. 123 КК України.
Відповідно до положень кримінального закону суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за вказаною статтею є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.