ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 522/25229/16-к
провадження № 51-8543км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Ковальчука О. С.,
захисника (в режимі відеоконференції) Пащенка С. П.,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160500007581, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новгорода Російської Федерації, не маючого постійного місця проживання та реєстрації, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Селидовського міського суду Донецької області від 19 вересня 2012 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ч. 4 ст. 70 цього Кодексу до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільненого 09 березня 2016 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153 КК (в редакції від 01 вересня 2001 року), ч. 3 ст. 187 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 153 КК - на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 6 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 27 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 27 вересня 2016 року приблизно о 12:00 проник до службового приміщення - операторської кімнати готелю на вул. Водопровідній, 1 у м. Одесі, де побачив ОСОБА_2, на яку вчинив напад, а саме демонструючи останній ніж та погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для її життя і здоров`я, з метою пригнічення волі жінки до опору, завдав декількох сильних ударів по обличчю останньої, після чого відкрито заволодів належним їй мобільним телефоном марки "Samsung Duos" та грошима на суму 10 грн, завдавши тим самим потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 2010 грн.
Крім того, у той же час та у тому ж місці, ОСОБА_1 у ході вчинення вищевказаного розбійного нападу, користуючись відсутністю поряд сторонніх осіб та фізичною перевагою, схопив ОСОБА_3 за руку, поставив її на коліна перед собою, та із застосуванням фізичного насильства, відкрито демонструючи в руках ніж та погрожуючи його застосуванням, завдавши потерпілій численних ударів руками по обличчю та нозі, насильно проти її волі задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом.
Апеляційний суд Одеської області 12 липня 2018 року під час розгляду кримінального провадження в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасував вирок районного суду і постановив новий, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 153 КК - на строк 5 років, за ч. 3 ст. 187 КК- на строк 8 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його особі через суворість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду, призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) зарахувати у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 27 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Обґрунтовуючи наведене, засуджений указує на те, що вирок апеляційного суду є занадто суворим та необ`єктивним і що апеляційний суд не врахував його щирого каяття й визнання вини. Також засуджений, посилаючись на рішення Великої Палати Верховного Суду, зазначає про те, що суд неправильно зарахував йому у строк покарання термін попереднього ув`язнення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити без змін постановлені у кримінальному провадженні судові рішення.
Захисник Пащенко С. П. підтримав касаційну скаргу засудженого, просив її задовольнити на підставах, указаних у цій скарзі.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 153 та 3 ст. 187 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині засуджений не оскаржує.
Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог Закону.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.