Постанова
іменем України
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 729/1214/18
провадження № 51-2558км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Кравченко Є.С.,
захисника Фасти Є.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270080000444, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2011 року за ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців із конфіскацією майна, 31 серпня 2018 року звільненого з Городищенської виправної колонії № 96 після відбуття строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищезазначеним вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з дня його затримання, а саме з 5 вересня 2018 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної сили залишено без змін.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 5 вересня 2018 року близько о 6:50 (точного часу слідством не встановлено), перебуваючи біля квартири № АДРЕСА_2, належної ОСОБА_2, в будинку АДРЕСА_3, маючи умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, а саме її грошовими коштами, з корисливих мотивів, дочекавшись, коли потерпіла відкрила двері квартири, умисно здійснив на неї напад, заподіявши раптового удару рукою в обличчя, і, застосувавши фізичну силу, заштовхав ОСОБА_2 до приміщення її квартири, повалив на підлогу, де протягом декількох хвилин здавлював руками шию та завдавав руками та ногами численних ударів по голові та тулубу з метою подолання опору потерпілої та попередження її протидії нападу, при цьому вимагав негайно віддати йому грошові кошти, належні ОСОБА_2 Пізніше ОСОБА_1 був затриманий мешканцями будинку, які прийшли у зв`язку з криками потерпілої.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Фасти Є.М. та потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК. Зазначає, що інкримінованого йому злочину він не вчиняв, грошових коштів у потерпілої він не вимагав, а місцевий суд проігнорував позицію сторони захисту, яка наголошувала на тому, що обвинувачений не мав умислу на здійснення розбійного нападу на потерпілу, а мав умисел лише на залякування останньої та завдання їй легких тілесних ушкоджень, що підлягало кваліфікації за ч. 2 ст. 125 КК. Також місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_3, чим порушив його право на захист і неправильно кваліфікував дії останнього за ч. 3 ст. 187 КК. Крім того, місцевий суд не врахував дані про його особу та позицію потерпілої, котра його вибачила та просила суворо не карати. Вказує на те, що апеляційний суд, залишаючи подані апеляційні скарги без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скаргах, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений ОСОБА_1 підтримали доводи в касаційній скарзі, просили скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважала оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.