Постанова
іменем України
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 133/262/18
провадження № 51-1150км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Кравченко Є.С.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 5 лютого 2018 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020170000966, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Білилівка Ружинського району Житомирської області, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_3 засуджено за ст. 356 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_3 на його користь 68 818,75 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою в тому, що вона 25 червня 2016 року набула на підставі договору міни право власності на нерухоме майно, при цьому в договорі міни зазначено, що право власності на земельну ділянку площею 0,0840 га, на якій розташовано зазначене нерухоме майно, ні за ким не зареєстровано. Після передачі майна за договором міни ОСОБА_5 виявила, що на необроблювальній земельній ділянці, яка прилягає до городу, на якому розташовано її будинок, міститься 11 металевих конструкцій (ферм) у формі трикутника завдовжки 10 м, заввишки 2 м, площа 10 кв.м . кожна.
ОСОБА_5 , будучи попередженою попередньою власницею будинку про те, що вищевказані 11 металевих конструкцій (ферм) не належать попереднім господарям, а поміщені на тимчасове зберігання ОСОБА_1, та, не зважаючи на те, що договором міни не передбачено набуття нею права власності на зазначені металеві конструкції (ферми), діючи умисно, самовільно всупереч вимогам, установленим законом порядку набуття правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном 26 жовтня 2016 року, продала вказані металеві конструкції (ферми) приватному підприємцю ОСОБА_6, який 28 жовтня 2016 року та 29 жовтня 2016 року порізав їх на частини та вивіз на власному автомобіль ГАЗ-53 (д.н.з. НОМЕР_1 ). За придбані металеві конструкції ОСОБА_6 заплатив ОСОБА_5 3,20 грн за 1 кг металобрухту, яка вилучені кошти витратила на власні потреби. Неправомірними діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_1 згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи було заподіяно матеріальної шкоди на суму 68 818,75 грн.
Апеляційний суд залишив апеляційні скарги захисника та потерпілого без задоволення, а вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності. У решті вирок місцевого суду було залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права, порушує питання про зміну вищезазначених судових рішень у частині вирішення цивільного позову, просить задовольнити позов та стягнути на його користь із ОСОБА_3 320 007,60 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Потерпілий зазначає, що місцевий суд у результаті розгляду його цивільного позову в указаному кримінальному провадженні не врахував наданих ним відповідних рахунків про вартість 11 металевих ферм і не зважив на те, що з моменту вчинення ОСОБА_3 злочину минув тривалий час, не мотивував свого рішення, безпідставно не врахував положень статей 22, 1192 ЦК, якими передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна. Апеляційний суд належно не перевірив доводів у його апеляційній скарзі про допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права та не зазначив в ухвалі підстав, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілий підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого, вважала оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 , правильності кваліфікації її дій та справедливості призначеного покарання потерпілий у касаційній скарзі не оспорює, а його доводи щодо неправильного вирішення цивільного позову є слушними.