Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 141/1061/15-ц
провадження № 61-22054св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Державна санітарно-епідеміологічна служба України ВСП "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень" Державної установи "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Стеблюк Л. П., Вавшка В. С., Іващука В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної санітарно-епідеміологічної служби України ВСП "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень" ДУ "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 17 січня 2013 року вона прийнята на посаду лікаря-епідеміолога, а згодом переведена на посаду завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень, на якій працює і на даний час. Укладаючи трудовий договір, вона прийняла на себе зобов`язання виконувати роботу, визначену посадовою інструкцією, з урахуванням внутрішнього трудового розпорядку.
Наказом завідувача Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень від 07 серпня 2015 року № 17-В вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення" та інших законодавчих актів, що спричинили надходження скарг на працівників відділу лабораторних досліджень.
Будь-яких порушень трудової дисципліни з її боку не було, оголошення їй догани не має законного підґрунтя, а є наслідком неприязних стосунків, що склалися між нею та її безпосереднім керівництвом.
Також описова частина вказаного наказу не містить визначення того, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на перелік вимог, якими повинен керуватися у своїй роботі лікар-епідеміолог при перевірках, а вона фактично виконувала моніторингове обстеження (в направленнях на дослідження в Оратівську мікробіологічну лабораторію змивів із перевірених об`єктів у смт. Оратів чітко вказано, що проводився моніторинг), відповідно до Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 182, та листа Головного управління Держсанепідемслужби від 09 лютого 2015 року № 02/370. Крім того, вона проводила моніторингове обстеження на інших об`єктах, та ніяких зауважень з боку керівництва не надходило.
Також у наказі про притягнення її до дисциплінарної відповідальності вказано, що їй доручено оформлення документів на проведення дератизаційних робіт по території Оратівського району Вінницької області, хоча виконання вказаної задачі суперечить її посадовій інструкції та не входить до переліку її обов`язків.
Згідно з наказом на її дії надійшли скарги від приватних підприємців смт. Оратів Оратівського району про те, що нею заходи щодо санітарно-епідеміологічної перевірки проводились без відповідних наказів та направлень керівництва. Особисто завідувач ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень" ОСОБА_2, спільно з начальником управління міжрайонного відділу ОСОБА_3, з власної ініціативи на державному транспорті приїхали на території Оратівського району та шляхом переконання і погроз змусили підприємців та членів їх родин у смт. Оратів написати на неї скарги, які не відповідають дійсності та є неправомірними, оскільки заяви не зареєстровані належним чином у ВСП "Іллінецькому міжрайонному відділі лабораторних досліджень" ДУ "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України".
Проведення моніторингу на території Оратівського району, в тому числі і в самому смт. Оратів їй було доручено завідувачем ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень"), про що вказано у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки в самому наказі зазначено, що керівництвом їй доручено проведення моніторингу, а далі за текстом вказано, що вона не мала на це підстав.
Вважає, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності є наслідком неприязного ставлення до неї керівництва, оскільки з боку керівництва стосовно неї неодноразово вчинялись дії, спрямовані на її звільнення. Керівник привселюдно, а саме на оперативних нарадах, погрожував їй звільненням, мотивуючи це тим, що вона не хоче працювати так як хоче він, а працює та виконує свої функціональні обов`язки відповідно до посадових інструкцій та чинного законодавства. Також керівництво примушувало колектив писати на неї скарги щодо вчинків, яких вона не скоювала, що можуть підтвердити працівники колективу.
Крім того, скарги приватних підприємців смт. Оратів надходили на проведення перевірки, хоча насправді вона проводила моніторинг, службового посвідчення у неї не було у зв`язку з його заміною і ніяких письмових пояснень на скарги підприємців відповідачем від неї не було витребувано.
Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним і скасувати наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень" ДУ "Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідемслужби України" від 07 серпня 2015 року № 17-В про оголошення їй догани.
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 12 січня 2016 року позов задоволено.
Скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, ВСП "Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень" ДУ "Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідемслужби України" від 07 серпня 2015 року № 17-В про оголошення догани ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не мав достатніх підстав, визначених статтями 139, 140, 141 КЗпП України для застосування до позивача стягнення у вигляді догани.
Позивачем не було проведено перевірок, оскільки вона виконувала моніторингове обстеження, про що чітко зазначено в направленнях на дослідження в Оратівську мікробіологічну лабораторію змивів із перевірених об`єктів, моніторингове обстеження проведено відповідно до Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 182, та відповідно до листа Головного Управління Держсанепідемслужби у Вінницькій області від 09 лютого 2015 року № 02/370.
Крім того, позивач проводила моніторингове обстеження на інших об`єктах і ніяких зауважень з боку керівництва не надходило, при цьому скарги приватних підприємців смт Оратів надходили на проведення перевірки, хоча насправді вона проводила моніторинг. Ці скарги належним чином не зареєстровані, а службового посвідчення у позивача не було, оскільки їй нового не було видано. Також в описовій частині наказу не міститься визначення того, який саме дисциплінарний проступок вчинила позивач.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що підстав для скасування оспорюваного наказу не має, оскільки він відповідає вимогам статті 149 КЗпП України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не відповідає вимогам чинного законодавства України, в наказі не зазначено, які саме протизаконні дії вона вчинила під час проведення моніторингу та не зазначено, які саме нормативно-правові акти вона порушила. При цьому звертає увагу, що моніторинг проводила відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 182 "Про затвердження Порядку проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу" та листа Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області від 09 лютого 2015 року № 02/370.
У червні 2016 року відповідач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив її відхилити та залишити без змін рішення апеляційного суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
За положеннями частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що позивач перебувала на посаду завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Вінницький обласний лабораторний Центр Держсанепідемслужби України".
Згідно з пунктом 1.2 посадової інструкції завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень, затвердженої у 2015 році завідувачем ВСП Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Вінницький обласний лабораторний Центр Держсанепідемслужби України" ОСОБА_2 (далі - Інструкція), з якою позивач ознайомлена 03 серпня 2015 року, остання призначається на посаду, звільняється із займаної посади і підпорядковується завідувачу відділом ВСП "Іллінецький МВЛД".
Пунктом 1.6 Інструкції визначено, що завідувач відділенням повинен знати та застосовувати у своїй діяльності законодавство про охорону здоров`я, нормативні документи, державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, основні принципи епідеміологічної діагностики, тощо.
Крім того, завідувач відділенням зобов`язаний забезпечити ефективне виконання покладених на відділення завдань щодо здійснення епідеміологічних досліджень, планує роботу відділення, готує пропозиції щодо санітарних та протиепідеміологічних (профілактичних) заходів, здійснює моніторинг за їх проведенням, а також здійснює інші повноваження відповідно до законодавства (пункти 2.2, 2.5, 2.7, 2.21 Інструкції).