Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 570/894/16-ц
провадження № 61-32705св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - відділ культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації, Заборольська сільська рада Рівненського району Рівненської області, начальник відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року в складі судді Красовського О. О. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року в складі колегії суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С., Григоренка М. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації та начальника відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 28 грудня 2015 року він звернувся до Заборольського сільського голови з заявою щодо погодження йому відпустки як почесному донору, проте замість отриманого погодження сільський голова примусив його написати заяву про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Зрозумівши, що у подальшому його можуть звільнити з роботи, він написав іншу заяву, в якій просив припинити протиправні дії Заборольського сільського голови, а також просив не розглядати та не приймати до уваги раніше написану ним заяву про припинення трудового договору. Проте начальник відділу культури та туризму Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області 04 січня 2016 року видав наказ про його звільнення.
Враховуючи те, що він не мав наміру звільнятися з роботи позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 04 січня 2016 року № 1-к про його звільнення, поновити його на посаді завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області, стягнути із Заборольської сільської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 березня 2016 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Заборольську сільську раду Рівненського району Рівненської області.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області з 04 січня 2016 року.
Стягнуто з Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 14 225,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, при припиненні трудових відносин між сторонами додержано вимоги трудового законодавства, зокрема статті 21, пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а також Положення про відділ культури і туризму та посадової інструкції керівника клубного закладу, а тому підстав для його поновлення на роботі немає.
При цьому апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, взяв до уваги відсутність будь-яких доказів, які стверджували б про вчинення тиску на позивача з боку Заборольського сільського голови щодо написання заяви про звільнення з роботи, а також те, що при припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання своєї заяви працівником не передбачено, на відміну від звільнення за власним бажанням.
Оскільки позов у частині незаконності звільнення є необґрунтованим, тому похідні вимоги, а саме поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку суди також визнали такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу нарішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди неповно встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не надали належної оцінки факту негайної подачі ним заяви про протиправні дії сільського голови, а також інших заяв, зі змісту яких вбачається відсутність особистого бажання звільнятися з роботи.
У вересні 2017 року представник відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
За положеннями частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.