Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 289/654/16-ц
провадження № 61-23412св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М. та Широкової Л. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором, встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами, які ухвалою суду від 23 травня 2016 року об`єднані в одне провадження, про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978, укладеним між ним та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), встановлення нікчемності правочину - підвищення процентної ставки за даним кредитним договором, встановлення нікчемності додаткової угоди від 09 серпня 2010 року про підвищення процентної ставки за кредитним договором, застосування наслідків нікчемного правочину - підвищення процентної ставки за кредитним договором та додаткової угоди від 09 серпня 2010 року і поновлення його права шляхом зобов`язання Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) повернути йому грошові кошти (у доларах США), отримані від підвищення процентної ставки (різницю між ставкою за кредитним договором та підвищеною процентною ставкою).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що підвищення відповідачем процентної ставки за кредитним договором відбулося в односторонньому порядку, з порушенням норм чинного законодавства та умов договору. Банк не повідомляв його про таке підвищення, додаткову угоду від 09 серпня 2010 року він не укладав та не підписував. Вважає такі зміни до договору недійсними, нікчемними, що є підставою для застосування відповідних наслідків щодо повернення банком неправомірно отриманих коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року вищевказаний позов задоволено частково.
Визнано нікчемною додаткову угоду від 09 серпня 2010 року про підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978, укладеним між банком та ОСОБА_1 Визнано збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки з 10 % до 12 % на рік за даним кредитним договором незаконним. Зобов`язано банк здійснити перерахунок платежів за кредитним договором за первісно встановленою відсотковою ставкою в розмірі 10 % на рік за період з 19 червня 2007 року по червень 2012 року. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одностороннє підвищення банком відсоткової ставки за кредитним договором відбулось після законодавчої заборони, зокрема, після набуття Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 10 січня 2009 року № 661-VI та з порушенням установленого кредитним договором порядку повідомлення позичальника про таке підвищення.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що враховуючи, що позивач сплачував кредит за підвищеною процентною ставкою, що свідчить про прийняття ним пропозиції банку сплачувати проценти за новою ставкою у відповідності до частин 2, 3 статті 205, частини 2 статті 642 ЦК України. Зобов`язання за кредитним договором позивачем повністю виконано ще у червні 2011 року, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд вважав, що посилання позивача на копію додаткової угоди № К1/1-1 від 09 серпня 2010 року, яка міститься в матеріалах справи, та відсутність на ній його підпису, як доказ неналежного повідомлення його банком про підвищення процентної ставки, за відсутності, у зв`язку із знищенням кредитної справи, оригіналу такої угоди є безпідставними.
Крім того вважав, що доводи позивача, про відсутність у банку доказів вручення додаткової угоди, не спростовують можливого дотримання банком порядку повідомлення позивача про підвищення процентної ставки, оскільки станом на червень 2016 року кредитна справа у відповідності до розділу 2.3 п. 180 Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Національного банку України від 23 грудня 1996 року № 327, знищена.
Також вважав безпідставними доводи позивача про те, що йому не було відомо, за якою процентною ставкою проводиться погашення кредиту, оскільки він виконував зобов`язання більшими, ніж визначено договором сумами з метою дострокового погашення кредиту, є також безпідставними, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав і постійно моніторити їх порушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є правильним та обґрунтованим, натомість суд апеляційної інстанції припустився помилки та скасував правильне по суті рішення.
Заявник вказував, що жодних доказів про повідомлення позичальника ( ОСОБА_1 ), про збільшення розміру процентної ставки та вручення йому повідомлення про її підвищення 11 листопада 2008 року з 10 % до 12,12 %, банком надано не було.
Зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що сплата позивачем кредиту за підвищеною процентною ставкою, свідчить про прийняття ним пропозиції банку сплачувати проценти за новою ставкою у відповідності до частин 2,3 статті 205, частини 2 статті 642 ЦК України. Відсутність у банку доказів вручення додаткової угоди спростовує можливе дотримання ним порядку повідомлення позивача про підвищення процентної ставки.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № ZRZOAE00003978 відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит в розмірі 18 844,52 доларів США з кінцевим поверненням до 18 червня 2012 року зі сплатою 10 % річних.
Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору сторони домовилися, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Також встановлено порядок зміни відсоткової ставки, а саме: кредитор протягом 7 календарних днів з моменту настання будь-якої із умов, передбачених п.2.3.1 договору письмово повідомляє позичальника під розпис або направляє йому поштовим зв`язком письмове повідомлення про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, підстав для її підвищення.
09 серпня 2010 року відповідач повідомив позивача, що він підвищує процентну ставку з 09 серпня 2010 року.
Судом першої інстанції було встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні дані про те, що банком особисто під розпис або поштою рекомендованим листом направлялася позивачу пропозиція та рішення банку про збільшення відсоткової ставки до 11,62 %.
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що зі змісту листа банку від 26 квітня 2016 року вбачається, що процентна ставка за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978 була підвищена 01 листопада 2008 року до 12,12 % та зменшена 09 серпня 2010 року до 11,62 %.
Представники сторін не заперечували, що позивач продовжував сплачувати кредит за новими процентними ставками та зобов`язання за кредитним договором, а саме: погашення кредиту та процентів за користування ним, виконано ОСОБА_1 у червні 2011 року.
З інформації банку від 14 листопада 2016 року вбачається, що кредитна справа знищена і надати документи про повідомлення боржника про підвищення процентної ставки за кредитним договором не представляється можливим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Радомишльського районного суду Житомирської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 лютого 2018 року справу № 289/654/16-й Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.