Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 2-190/11
провадження № 61-15552св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Харківська міська рада, Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту по Дзержинському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 квітня 2011 року в складі судді Федосенко В. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2016 року в складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бездітка В. М., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту Дзержинської районної в місті Харкові ради, Дзержинської районної в місті Харкові ради з позовною заявою, в якій після всіх уточнень і змін просив визнати його звільнення з посади педагога- організатора педагога-організатора комітету у справах сім`ї, молоді та спорту Дзержинської районної у місті Харкові ради незаконним та стягнути з відповідачів в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2009 року по 10 серпня 2010 року в розмірі 30 608,90 грн, посилаючись на те, що його звільнено з роботи за наказом від 16 березня 2009 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією названого комітету з порушенням гарантій народного засідателя, функції якого на той час він виконував.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади педагога- організатора Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту Дзержинської районної в місті Харкові ради за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, відповідно до наказу № 7-к від 16 березня 2009 року у зв`язку з ліквідацією Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту Дзержинської районної в місті Харкові ради. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог статті 49-4 КЗпП України щодо обов`язку роботодавця інформувати діючу у вказаній установі професійну спілку про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Крім того, роботодавцем були порушені встановлені статтею 72 Закону України від 07.03.2002 року "Про судоустрій України" гарантії, які поширювались на ОСОБА_1 як народного засідателя, зокрема щодо звільнення з роботи лише за його згодою.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, оскільки відповідач ліквідований без визначення правонаступника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2016 року Адміністрація Шевченківського району Харківської міської ради звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Адміністрація Шевченківського району Харківської міської ради зазначає, що позивач був особисто та завчасно попереджений про наступне звільнення з роботи, а в день звільнення з ним проведено остаточний розрахунок в повному обсязі.
Відповідач вказує, що відповідно до статті 43-1 КЗпП України звільнення без згоди профспілкового комітету допускається у випадку ліквідації підприємства, установи, організації з підстав.
Судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині щодо відмови у стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не оскаржуються, тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядаються.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України29 березня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з натупних мотивів.
Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.