Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 362/3042/17
провадження № 61-21св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Семенець Олександр Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року у складі судді Корнієнка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5 , Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Семенець О. А., про усунення перешкод у користуванні майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява мотивована тим, що вона згідно з договором купівлі-продажу від 18 серпня 2015 року, укладеного з ОСОБА_5, є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є членами сім`ї попереднього власника, добровільно звільнити придбаний нею житловий будинок відмовляються.
Вказувала, що проживання вказаних осіб, які не є членами її сім`ї і дозволу на проживання яких вона не давала, обмежує її права власника майна на володіння, користування і розпорядження належним їй майном.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд: виселити
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку
по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; визнати ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації місця проживання за цією адресою; зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди у здійсненні нею права володіння, розпорядження житловим будинком і земельною ділянкою, що розташовані по
АДРЕСА_1 .
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, у листопаді
2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 пред`явили зустрічний позов про визнання права користування житловим приміщенням.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у 1980 році ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після набуття останнім у власність житлового будинку по АДРЕСА_1 вселилася до нього як член сім`ї. ОСОБА_4, 1982 року народження, і ОСОБА_3, 1988 року народження, зареєстровані та проживають в указаному житловому будинку з народження. Весь цей час вони добросовісно користувалися житловим приміщенням, несли тягар його утримання, оплачували комунальні послуги, іншого житла вони не мають. Крім того, між колишнім подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_5 існує спір з приводу поділу спільного майна подружжя, зокрема, й житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по
АДРЕСА_1 , що ставить
під сумнів законність придбання цього майна ОСОБА_1 .
На підставі вказаного, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просили суд визнати за ними право користування житловим будинком по
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Семенець О. А., ОСОБА_5, про визнання права на користування житловим приміщенням прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 із житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 213,00 грн з кожного.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не мають права користування спірним житловим будинком і незалежно від часу проживання у ньому на вимогу власника цього житла повинні звільнити його. У зв`язку з цим зайвими є вимоги про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житлом.
Оскільки право користування відповідачами житловим будинком
по АДРЕСА_1 було похідним від права володіння зазначеним майном ОСОБА_5, який згідно з договором купівлі-продажу від 18 серпня 2015 року відчужив його ОСОБА_1, то підстав для задоволення їх зустрічного позову немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 15 травня 2018 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на статті 116, 157 ЖК Української РСР та статтю 405 ЦК України. В іншій частині рішення міськрайонного суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі проживають і зареєстровані у спірному житловому будинку, чим порушують права ОСОБА_1, як єдиного власника цього майна, на володіння, користування і розпорядження своїм майном, а тому суд першої інстанції
з урахуванням встановлених у справі обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 і виселення відповідачів зі спірного будинку. Суд послався також на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, право на користування спірним житлом у відповідачів було похідним від права на володіння і користування зазначеною нерухомістю ОСОБА_5, який 18 серпня 2015 року скористався своїм правом на відчуження належного йому майна. Оскільки колишній власник відчужив майно, то члени його сім`ї є такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні цього спору безпідставно послався на положення статей 116, 157 ЖК Української РСР та статті 405 ЦК України, оскільки правильним є застосування норм ЦК України про захист права власності та статті 156 ЖК Української РСР. Однак, вказані обставини не вплинули на правильність вирішення спору районним судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовити, а їх зустрічний позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу і зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 362/3042/17(провадження № 61-21св19)
до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 569/4373/16-ц (провадження № 61-23044св18)
за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про виселення, за касаційною скаргою
ОСОБА_8 на рішення Апеляційного суду Рівненської області
від 01 грудня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року відновлено касаційне провадження у даній справі у зв`язку з розглядом Великою Палатою Верховного Суду вищевказаної справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що положеннями цивільного законодавства не передбачено підстав для виселення із житлового приміщення осіб, які на законних підставах вселилися до нього як члени сім`ї наймача цього житла, та продовжують користуватися житловим приміщенням. Крім того, апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статей 116, 157 ЖК Української РСР, які виключають можливість виселення осіб без надання іншого житлового приміщення. Крім того, іншого житла заявники (відповідачі у справі) не мають. Судами не враховано, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 існує спір з приводу поділу спільного майна подружжя, зокрема, й житлового будинку
по АДРЕСА_1, що ставить під сумнів законність придбання цього майна ОСОБА_1
Посилались на неврахування судами статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідної прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
При цьому посилаються на відповідну практику Верховного Суду України, зокрема у постанові від 05 листопада 2014 року № 6-158 цс 14.
У додаткових поясненнях, поданих до Верховного Суду у жовтні 2019 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 просили врахувати відмінність фактичних обставин, встановлених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, провадження
№ 14-298 цс 19, та у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 був власником житлового будинку з надвірними будівлями
за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом
від 17 липня 1984 року, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як члени його сім`ї проживали в ньому.
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 20 вересня 1980 року перебували
у зареєстрованому шлюбі, в цьому ж році вселилася в житловий будинок,
в якому, проживала разом з народженими у шлюбі дітьми: ОСОБА_4,
1982 року народження та ОСОБА_3, 1988 року народження.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 25 березня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.
Згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 18 серпня 2015 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Семенцем О. А., ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,0840 га, кадастровий номер 3221455300:01:065:0028, на який він розташований.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 02 червня 2016 року у справі № 362/6789/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та його виділення в натурі відмовлено (т.1, а. с. 36-39).
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-3201 св 18) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 21 липня 2016 року про відмову у задоволенні позову
з інших правових підстав скасовано. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2016 року залишено в силі (т.1, а. с. 236-239).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року у справі
№ 362/2139/16-ц скасовано та ухвалено нове. У задоволені позову ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки відмовлено (т.1, а. с.13-17).
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 02 жовтня 2019року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року залишено без змін (провадження №61-22217 св 18).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.