ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2019 року
Київ
справа №817/1227/17
адміністративне провадження №К/9901/3040/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губська О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №817/1227/17
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Прокуратури Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Комшелюк Т.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С.)
І. Суть спору
1. В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Рівненської області, в якому просила:
1.1. Визнати протиправними дії посадових осіб Прокуратури Рівненської області по утриманню з її заробітної плати вихідної допомоги, виплаченої згідно наказу Прокуратури Рівненської області від 11 липня 2016 року №704.
1.2. Стягнути з Прокуратури Рівненської області на її користь незаконно утриману із заробітної плати частину виплаченої при звільненні вихідної допомоги в сумі 10413,62грн.
1.3. Зобов`язати Прокуратуру Рівненської області припинити в подальшому утримання з неї нестягнутої решти вихідної допомоги, виплаченої згідно наказу прокурора Рівненської області від 11 липня 2016 року №704.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні з органів прокуратури України з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), їй відповідно до ст.44 КЗпП України було виплачено вихідну допомогу в розмірі 13557,83 грн. Після поновлення на посаді за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року вона була поновлена відповідачем на посаді в органах прокуратури. У зв`язку з цим з виплаченої їй заробітної плати за вимушений прогул відповідачем вирахувано 10413,62 грн, як частину наданої їй вихідної допомоги при незаконному звільненні. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки виплата вихідної допомоги була здійснена відповідачем добровільно, за відсутності неправильних дій з її боку, а також таке відрахування із заробітної плати проводилось без прийняття відповідного наказу чи розпорядження відповідача.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до наказу Прокуратури Рівненської області від 11 липня 2016 року №704 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації представництва, захисту інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Рівненської області та в органах прокуратури з 11 липня 2016 року у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП України).
3.1. Розмір виплаченої позивачу вихідної допомоги при звільненні становив 13557,83 грн.
3.2. Наказом Прокуратури Рівненської області від 20 жовтня 2016 року №1042 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1", прийнятим на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у справі №817/1065/16, скасовано наказ від 11 липня 2016 року №704 про звільнення ОСОБА_1, крім виплати компенсації за невикористані відпустки. Поновлено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді заступника начальника відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Рівненської області та в органах прокуратури України з 12 липня 2016 року із збереженням всіх встановлених надбавок та доплат до посадового окладу. Вирішено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13557 грн 83 коп.
3.3. Листом Прокуратури Рівненської області від 06 квітня 2017 року за №18-216-вих-17 на звернення позивача від 21 березня 2017 року було повідомлено про утримання відділом фінансування та бухгалтерського обліку з заробітної плати коштів в частині вихідної допомоги у сумі 10413,62 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, позов задоволено частково.
4.1. Визнано протиправними дії Прокуратури Рівненської області щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_1 вихідної допомоги, виплаченої їй згідно з наказом від 11 липня 2016 року №706.
4.2. Стягнуто з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 незаконно утриману із заробітної плати частину виплаченої вихідної допомоги в сумі 10413,62 грн.
4.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
IV. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
6. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого суди дійшли хибного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Також відповідач зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
7. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
9. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
13. Відповідно до ч.1, 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, а саме: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
14. При цьому, порядок та підстави для покриття шкоди працівниками визначений спеціальними нормами, встановленими Главою ІХ Кодексу законів про працю України.