ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 911/9/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,
представників учасників справи:
позивача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, позивач) - Данилов К.О., дов. від 24.10.2019 № 300-122/01-116,
відповідача - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) - Федоренко М.В. адвокат, свід. від 30.06.2015 № 000036,
розглянув касаційну скаргу Підприємства
на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 (суддя Христенко О.О.) та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (головуючий - суддя Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я.)
зі справи № 911/9/19
за позовом АМК
до Підприємства
про стягнення 12 780 354 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АМК звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Підприємства 12 780 354 грн пені внаслідок прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії позивача від 24.01.2017 №13-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).
1.2. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статті 56 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивована наявністю підстав для стягнення пені.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019: позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Підприємства пеню у розмірі 12 780 354 грн, із зарахуванням зазначеної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України; стягнуто з Підприємства на користь АМК 191 705,30 грн судового збору.
2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог та правомірністю нарахування пені в сумі 12 780 354 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 911/9/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити АМК у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з частин першої та четвертої статті 60 Закону № 2210 убачається, що оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду; зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється. Підприємство вважає, що такий висновок суперечить нормам частини третьої, абзацу 3 частини п`ятої статті 56 та частині четвертій статті 60 Закону № 2210 та принципам верховенства права та законності, оскільки, на думку скаржника, оскарження Підприємством рішення АМК у судовому порядку призвело до зупинення його виконання, що вплинуло на перебіг двомісячного строку для сплати штрафу.
4.2. Скаржник вважає, що зупинення виконання рішення АМК призвело не тільки до зупинення нарахування пені, а і до зупинення (переривання) строку для її оплати відповідачем.
4.3. Крім того, на переконання Підприємства, Господарським кодексом України, яким здійснюється регулювання у сфері господарської діяльності, у тому числі і щодо обмеження конкуренції, встановлено застосування строків позовної давності, передбачених Цивільним кодексом України.
4.4. Скаржник вважає, що не прострочив виконання Рішення №13-р та не винен в тому, що кошти сплачені саме 30.07.2018, у зв`язку з здійсненням уточнення реквізитів на які потрібно сплатити штраф відповідно до Рішення №13-р. За таких обставин, Підприємство вважає безпідставним нарахування пені.
5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. АМК 29/10/2019 надіслало на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів Підприємства, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 911/9/19 - без змін.
6. Розгляд клопотань зі справи
Від Підприємства 11.11.2019 до Касаційного господарського суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що, на думку Підприємства, існує необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Так, скаржник зазначає, що чинне законодавство України про захист економічної конкуренції та судова практика, що склалася із подібних правовідносин обмежує можливість суб`єктів господарювання на ефективний захист своїх прав та інтересів шляхом оскарження рішення АМК до господарського суду. Підприємство вважає, що судова практика сформована таким чином, що суди не враховують положення статті 56 та 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не здійснюють повного зупинення виконання рішення у зв`язку із оскарженням його у судовому порядку, чим порушують статтю 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен чиї права та свободи порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі. Крім того, Підприємство вказує на наявність виключної правової проблеми, мотивуючи це тим, що сума пені має високий розмір, і у більшості випадків підприємства змушені сплачувати штраф двічі - спочатку розмір самого штрафу, а потім розмір нарахованої пені, що була нарахована протягом строку захисту ним же своїх прав та інтересів у суді.
Відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України, суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини третьої та п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності відступлення від існуючої практики суду та існування проблеми в застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики і забезпечення розвитку права.
При цьому навіть наявність виключної правової проблеми лише надає касаційному суду право, але не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційний господарський суд не вбачає у справі № 910/4947/18 виключної правової проблеми, наявність якої, в силу приписів частини п`ятої статті 302 ГПК України, була б підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ТОВ "КАНЖУТ" слід відмовити.
У даному випадку, відсутні підстави, передбачені частиною третьою статті 302 ГПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, також, Касаційний господарський суд не вбачає у справі №911/9/19 виключної правової проблеми, наявність якої, в силу приписів частини п`ятої статті 302 ГПК України, була б підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Підприємства слід відмовити.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. За результатами розгляду матеріалів справи № 136-26.13/27-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (ідентифікаційний код 20572069) 24.01.2017 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 13-р, яким:
- визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг аеропорту "Бориспіль" шляхом вчинення дій, що могли призвести до обмеження конкуренції на ринках наземного обслуговування на території державного підприємства міжнародний аеропорт "Бориспіль", які полягали в необґрунтованій відмові в погоджені заявок на отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності та зволіканні під час погодження внутрішньої документації товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа", необхідної для отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності (пункт 2 рішення від 24.01.2017 № 13-р);
- визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг аеропорту "Бориспіль" шляхом вчинення дій, які полягають у встановлені плати за користування інфраструктурою аеропорту на необґрунтованому рівні та призвели до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4 Рішення від 24.01.2017 № 13-р).
За порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення, накладено на ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" штраф у розмірі 6 162 043,00 грн (пункт 3 Рішення від 24.01.2017 № 13-р).
За порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини рішення, накладено на ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" штраф у розмірі 6 618 311,00 грн (пункт 5 Рішення від 24.01.2017 № 13-р).
7.2. Рішення Антимонопольного комітету України від 24.01.2017 № 13-р у справі № 136-26.13/27-14 надіслано Підприємству з супровідним листом від 17.02.2017 № 130-29/08-1788 та отримано Підприємством 21.02.2017, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, рішення вручене Підприємству - 21.02.2017.
7.3. Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 24.01.2017 № 13-р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2107 прийнято до розгляду позовну заяву Підприємства про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 24.01.2017 №13-р та відкрито провадження у справі № 910/4489/17.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №910/4489/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №910/4489/17.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №910/4489/17 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі №910/4489/17.
Постановою Верховного Суду від 30.05.2018 касаційну скаргу Підприємства задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі № 910/4489/17 змінено; задоволено частково позовні вимоги Підприємства; рішення Антимонопольного комітету України від 24.01.2017 № 13-р визнано недійсним в частині пункту 7 резолютивної частини рішення; у решті позову відмовлено.
7.4. АМК звернувся до Підприємства з претензією від 27.06.2018 № 300-20.03/02-7903, в якій вимагав від Підприємства протягом 10 днів, з дня отримання претензії сплатити штраф в розмірі 12 780 354 грн та пеню в розмірі 12 780 354 грн.
7.5. Згідно з платіжним дорученням від 30.07.2018 № 1348 Підприємством перераховано 12 780 354 грн, з призначенням платежу: "оплата штрафів та зобов`язання зг. рішення № 13-р".
7.6. У позовній заяві позивачем зазначено, що АМК за прострочення сплати Підприємством штрафу в розмірі 12 780 354 грн нарахована пеня за періоди: з 05.07.2017 по 30.07.2017, з 16.01.2018 по 25.03.2018 та з 31.05.2018 по 29.07.2018 (кількість днів прострочення - 155 днів), у розмірі 29 714 323,05 грн. Однак, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону № 2210 розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 780 354 грн.
7.7. Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що пеня, заявлена до стягнення позивачем, нарахована у той проміжок часу, коли розгляд справи № 910/4489/17 фактично не здійснювався.
8. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
8.1. Закон № 2210:
стаття 42:
- суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.