Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 294/431/16-ц
провадження № 61-30957св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Сокуренка Євгена Сергійовича, на рішення апеляційного суду Житомирської області в складі суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Галацевич О. М., від 11 вересня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору від 01 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 700 грн шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складають між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 29 лютого 2016 року має заборгованість 21 494,09 грн, яка складається з наступного: 2 273,50 грн - заборгованість за кредитом; 14 770,87 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 950 грн - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 999,72 грн - штраф (процентна складова).
Позивач просив суд стягнути з відповідача указану суму кредитної заборгованості та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області в складі судді Лесько М. О. від 28 лютого 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 01 квітня 2010 року у розмірі 21 494,09 грн та понесені позивачем і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком, яка станом на 29 лютого 2016 року складає 21 494,09 грн, у тому числі: 2 273,50 грн - заборгованість за кредитом; 14 770,87 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 950 грн - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 999,72 грн - штраф (процентна складова). Указана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2017 року.
Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по тілу кредиту 2 273,50 грн.
В решті вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 120 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 355 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно заяви від 01 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Однак, заява не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, а надані позивачем умови і правила надання банківських послуг та тарифи не підписані відповідачем, у зв`язку із чим з позичальника підлягає стягненню лише заборгованість за отриманим останнім тілом кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про задоволення позову частково. Сторонами договору погоджено відсоткову ставку за користування кредитними коштами, а також розмір пені та штрафів, що підтверджено підписаною позичальником довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову повністю.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до укладеного договору від 01 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримав у ПАТ КБ "Приватбанк" кредит у розмірі 3 700 грн шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Строк дії картки сторонами установлено до жовтня 2013 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 29 лютого 2016 року така заборгованість становить 21 494,09 грн і складається з наступного: 2 273,50 грн - заборгованість за кредитом; 14 770,87 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 950 грн - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 999,72 грн - штраф (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду відповідає не повністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.