Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 2-2071/12
провадження № 61-32160св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду
м. Черкаси від 21 листопада 2016 року у складі судді Токової С. Є. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", Банк), третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири та визнання недійсними договорів іпотеки, поруки та скасування запису про реєстрацію.
Позовна заява мотивована тим, що 09 лютого 2002 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають дочку ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16 липня 2004 року за спільні кошти подружжя вони придбали трикімнатну квартиру в АДРЕСА_1, яку згідно договору купівлі-продажу оформили на ОСОБА_2 07 травня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір
№ 00-91/08, згідно якого Банк надав останньому кредитні кошти в розмірі
47 200,00 доларів США. Того ж дня з метою забезпечення повернення кредитних коштів між Банком та її чоловіком було укладено договір іпотеки № ДІ-00-91/08. Предметом іпотеки є нерухоме майно - трикімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також 07 травня
2012 року між Банком та позивачем було укладено договір поруки, згідно якого вона, як поручитель зобов`язалась перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором. Однак про існування вказаного договору поруки позивачу взагалі нічого не було відомо, а самому договорі стоїть не її підпис. Вказувала, що через кредитну заборгованість ОСОБА_2 перед Банком, останній має намір звернути стягнення в рахунок погашення такої заборгованості на вказану трикімнатну квартиру, як предмета іпотеки, тому бажає визначити своє право власності на цю квартиру, оскільки вона є спільною сумісною власністю подружжя. Також зазначала, що з 2004 року крім її у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, їх дочка ОСОБА_3, 2003 року народження, та син ОСОБА_4, 1992 року народження. Вказувала, що оспорюваним договором іпотеки порушені її особисті права, оскільки предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а своєї згоди на його укладення вона не надавала. Також вказувала, що цим договором порушені права неповнолітньої дочки ОСОБА_3, оскільки такий договір було укладено без погодження у встановленому законом порядку з органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням збільшених позовних вимог позивач просила визнати квартиру
АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки № ДІ-00-91/08 від 07 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Укргазбанк" /нині ПАТ "Укргазбанк"/; скасувати запис про реєстрацію договору іпотеки № ДІ-00-91/08 від 07 травня 2008 року та запис про обтяження нерухомого майна (заборони) № 7144974 на квартиру АДРЕСА_1 ;
Свої позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поруки від 07 травня 2012 року, укладеному між позивачкою та ПАТ "Укргазбанк" ОСОБА_1 . просила залишити без розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру
АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від
07 травня 2008 року № ДІ-00-91/08, скасування запису про реєстрацію договору іпотеки № ДІ-00-91/08 від 07 травня 2008 року та запису про обтяження нерухомого майна (заборони) № 7144974 на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірна квартира
АДРЕСА_1 була придбана сторонами в період шлюбу за спільні кошти подружжя, то така є спільним майном подружжя, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину цієї квартири також підлягають задоволенню. Вказано, що вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте, сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Крім того, власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами представників дитини, оскільки іпотекодавець при укладенні оспорюваного правочину приховав той факт, що у спірній квартирі зареєстрована неповнолітня особа, то такий правочин з цих підстав не може бути визнаний недійсним. Вказано, що позивачем не було надано доказів того, що Банк видаючи кредит ОСОБА_2 та забезпечуючи виконання умов такого договору, уклав договір іпотеки квартири, яка була спільним майном подружжя, отримавши нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_1 діяв недобросовісно.
ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання договору іпотеки від 07 травня
2008 року № ДІ-00-91/08 недійсним, скасування запису про реєстрацію цього договору іпотеки та запису про обтяження нерухомого майна (заборони)
№ 7144974. В іншій частині із рішенням суду першої інстанції не оскаржувала.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2016 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказано, що позивачем не надано доказів того, що Банк укладаючи договір іпотеки спірної квартири, яка є спільним майном подружжя, отримавши нотаріально посвідчену згоду
ОСОБА_1 на укладення такого договору діяв недобросовісно. Також позивачем не надано будь-яких об`єктивних доказів, яким саме чином передача в іпотеку спірної квартири позначилося на обсязі прав неповнолітньої особи ти чи є само по собі таке порушення (в разі констатації факту його наявності) самостійною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним, скасування записів про реєстрацію договору іпотеки і про обтяження нерухомого майна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Соснівського районного суду
м. Черкаси.
Зупинено виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкасивід
21 листопада 2016 року та ухвали Апеляційного суду Черкаської області від
25 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 2-2071/12 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції ухвалили оскаржувані судові рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що при укладенні оспорюваного кредитного договору були порушенні її особисті немайнові права, оскільки цей договір було укладено без її письмової згоди, як співвласника майна та дружини іпотекодавця та її неповнолітніх дітей
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також звертає увагу суду, що укладення цього договору не було й погоджено у встановленому законодавством порядку з органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються. Вказує, що суди в порушення вимог статті 12 Закону України "про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей" не перевірили чи було у її неповнолітніх дітей право користування спірною квартирою саме на момент укладення договору іпотеки. Наголошує на тому, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Також судами не було надано належної оцінки тому факту, що згідно висновку судового експерта стосовно того, що підпис на заяві про надання згоди на передачу спірної квартири в іпотеку від її імені виконано не нею, а іншою особою.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09 лютого 2002 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 09 лютого 2002 року, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7-8 том 1).
Під час перебування у шлюбі, 16 липня 2004 року подружжям за спільні кошти було придбано трикімнатну квартиру в
АДРЕСА_1 , яку було оформлено на ОСОБА_2 (а. с. 9 том 1).
07 травня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00-91/08, згідно якого Банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 47 200,00 доларів США, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 13,8 % річних строком до 05 травня 2028 року (а. с. 13-15 том 1).
Також судами було встановлено, що того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 було укладений договір іпотеки № ДІ-00-91/08, посвідченого 07 травня 2008 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж. В., предметом якого є нерухоме майно - трикімнатна квартира, житловою площею - 42,7 кв. м, загальною площею - 68,8 кв. м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та на передачу якої в іпотеку міститься нотаріальна посвідчена заява від імені позивача (а. с. 38-42 том 1).
У пункті 2.4.5 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки - квартира
АДРЕСА_1 знаходиться у спільній власності подружжя та всі співвласники зазначеної квартири надали нотаріально посвідчену згоду на передачу в іпотеку вказаної квартири.
Також судами встановлено, та це вбачається з оригіналу заяви від 07 травня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж. В., що ОСОБА_1 надала свою згоду на передачу в іпотеку спільної з чоловіком квартири (а. с. 81 том 1).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі, судом першої інстанції було визнано спірну квартиру спільним майном подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 її частину, рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалося, тому набрало законної сили.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було проведено дві судово-почеркознавчі експертизи та встановлено, що згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Черкаській області від 03 лютого 2015 року за № 1/1 встановлено, що підпис в оригіналі заяви про згоду ОСОБА_1 від 07 травня 2008 року, посвідчену приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу
Вінніченко Ж. В. виконаний, вірогідно, не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням будь-якого дійсного підпису (підписів) ОСОБА_1
(а. с. 127-131 том 1).
Відповідно до додаткового висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Черкаській області від 13 липня
2016 року за № 1/908 встановлено, що рукописний текст " ОСОБА_1 " в графі "підпис" оригіналу заяви про згоду ОСОБА_1 на передачу в іпотеку спільної квартири її чоловіком ОСОБА_2 від 07 травня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу
Вінніченко Ж. В. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 211-217 том 1)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.