Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 487/10126/14-ц
провадження № 61-45048св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері,
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Багдасарова Галина Маратівна, на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Базовкіної Т.М., суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки у комунальну власність.
Позовна заява мотивована тим, що у січні 2009 року Миколаївською міською радою надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудпроект" (далі - ТОВ "Миколаївбудпроект") на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 23 502 кв. м з метою надання її в оренду строком на 10 років для обслуговування придбаного майна на АДРЕСА_1 .
Рішенням Миколаївської міської ради від 19 червня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею
22 156 кв. м, у тому числі 55 кв. м під капітальною забудовою, 99 кв. м під спорудами, 1 766 кв. м під проходами, проїздами та площадками, 20 236 кв. м під зеленими насадженнями, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням її до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна на
АДРЕСА_1 , з передачею в оренду строком на 10 років ТОВ "Миколаївбудпроект".
Проектом передбачено, що земельна ділянка на північному заході межує із землями водного фонду річки Південний Буг.
Відносно усієї ділянки встановлювалося обмеження у використані згідно класифікатора КОПВНЗТВЗД, правові: типу 1.1 "зміна цільового використання", а щодо її частини, площею 2 304 кв. м, ще й спеціальні обмеження типу 4.3.1 "в санітарно-захисних зонах інженерно- технічних споруд і комунікацій".
Рішенням Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних
ділянок, орієнтовною площею 1 000 кв. м за рахунок земель
ТОВ "Миколаївбудпроект", з віднесенням їх до земель житлової забудови для будівництва житлових будинків на АДРЕСА_2, зокрема ОСОБА_1 відведено земельну ділянку, площею 847 кв. м на
АДРЕСА_2 .
На підставі цього рішення ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140150, згідно з яким стала власником земельної ділянки за вищеназваною адресою.
ОСОБА_1 14 грудня 2012 року за договором купівлі-продажу продала вказану ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вказував, що земельна ділянка отримана ТОВ "Миколаївбудпроект" з порушеннями чинного земельного та водного законодавства (земельна ділянка була надана без проведення аукціону, а також передано земельну ділянку, розташовану у прибережній захисній смузі). Станом на 04 вересня 2009 року ТОВ "Миколаївбудпроект" у порушення вимог частини першої статті 134 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) не мало законних підстав розпоряджатися спірною земельною ділянкою. Міська рада розпорядилась земельною ділянкою в порушення положень статей 58, 60, 61 ЗК України щодо відведення водних земель.
На підставі викладеного Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері просив: визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею
847 кв. м на АДРЕСА_2 ; визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 140150 на право власності у рівних частках ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_2 ; повернути земельну ділянку, площею 847 кв. м, розташовану на
АДРЕСА_2 , до комунальної власності.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 жовтня
2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позивача про порушення земельного та водного законодавства при виділенні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки є обґрунтованими і підтверджені відповідними доказами, проте передбачений законом трирічний строк звернення до суду за захистом порушеного права сплив, що є підставою для відмови у позові.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову з інших підстав.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правові наслідки спливу позовної давності не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог, які є похідними від вимоги про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку на ім`я першого набувача - ОСОБА_1, яку
у встановленому процесуальним законом порядку пред`явлено не було.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обрання позивачем невірного способу захисту, оскільки скасування рішення Миколаївської міської ради про надання ділянки у власність, яке вичерпує свою дію внаслідок його виконання, не породжує правових наслідків для власника ділянки і не призводить до визнання недійсним самого правовстановлюючого документа на неї.
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив по суті рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості, зокрема, не надав належної оцінки доводам позивача про те, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані дев`яти метрів від урізу води Бузького лиману, а тому передача її у власність суперечить вимогам статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором невірного способу захисту порушеного права.
Зазначаючи, що прокурором обрано невірний спосіб захисту, так як не заявлено вимоги про визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акта серії ЯИ № 140150, який посвідчує право власності на спірну земельну ділянку, апеляційний суд не звернув уваги, що вимога про визнання акта серії ЯИ № 140150 недійсним зазначена у позові, проте у зв`язку з проставленням на акті відмітки про перехід права власності в порядку
статті 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній станом на дату укладення між відповідачами договору купівлі-продажу, вказаний акт на момент розгляду справи посвідчує право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку.
Суд апеляційної інстанції фактично не оцінив наявні у справі докази та не розглянув по суті інші вимоги позову, тобто не вирішив справу в розумінні процесуального закону.
Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, які стосуються затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 847 кв. м і передачі її у власність ОСОБА_1 з одночасним віднесенням до земель житлової забудови; не перевірив, чи дотримала Миколаївська міська рада визначений законодавством порядок зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, яка розташована у зеленій зоні загального користування і відноситься до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня
2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської міської ради
від 04 вересня 2009 року в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 847 кв. м на АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 140150 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_1 27 жовтня 2009 року, на якому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О. О. 14 грудня 2012 року зроблено запис про перехід права власності на земельну ділянку в рівних частках ОСОБА_2, ОСОБА_3
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_2, площею 0,0847 га, укладений 14 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О. О., який зареєстровано в реєстрі за № 1321.
У задоволенні решти позовних вимог Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері відмолено.
Стягнуто у дохід держави судовий збір з Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 182,70 грн з кожного.
Стягнуто на користь Прокуратури Миколаївської області з Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 419,88 грн з кожного судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 847 кв. м є незаконним і підлягає скасуванню.
Незаконним є й оформлення та надання ОСОБА_1 державного акта, який у силу вимог статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 ) був документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку.
Обґрунтованими є позовні вимоги прокурора щодо незаконності рішення міської ради про надання земельної ділянки ОСОБА_1, недійсність виданого на її ім`я державного акта на право власності на земельну ділянку, на якому в подальшому після відчуження зроблена відповідна відмітка, а також про недійсність договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного 14 грудня 2012 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 купили земельну ділянку.
Відповідно до постанови Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 11 березня 2013 року прокурору про порушення прав держави на землю стало відомо з повідомлень у засобах масової інформації про проведення підготовчих будівельних робіт та масове знищення зелених насаджень в зеленій зоні на узбережжі Бузького лиману в Заводському районі м. Миколаєва у лютому 2013 року.
Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з даним позовом 16 жовтня
2014 року, тобто в межах визначеного законом трирічного строку.
Після набуття у власність спірної земельної ділянки на АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу, укладеним 14 грудня 2012 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провели поділ цієї земельної ділянки у натурі, внаслідок чого було сформовано дві нові земельні ділянки, які є окремими об`єктами майна. Будь-яких вимог щодо цих земельних ділянок (їх повернення, витребування) прокурором не заявлялось.
Між тим, внаслідок таких дій земельна ділянка площею 847 кв. м на
АДРЕСА_2 , про повернення якої заявлений позов, фактично припинила своє існування, а відповідачам на час звернення з позовом та вирішення спору в суді на підставі неоспорених правовстановлюючих документів (свідоцтв про право власності) належать інші земельні ділянки (іншого розміру та з іншими кадастровими номерами).
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про повернення земельної ділянки площею 847 кв. м на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Багдасарова Г. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийшов до невірного висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься до прибережної захисної смуги та про те, що Миколаївська міська рада була позбавлена можливості виділяти у власність громадян земельні ділянки.
Посилання прокурора у позові на пред`явлення його в інтересах Держсільгоспінспекції України та її територіальних органів, як на орган, який здійснює державний контроль за використанням та охоронною земель усіх категорій та форм власності, але який позбавлений повноважень на звернення до суду з такими вимогами не заслуговують на увагу.
Прокурором пропущений строк позовної давності та причини пропуску не можуть бути визнані судом поважними.
Органами прокуратури у 2010 році були прийняті рішення спрямовані на додержання вимог земельного законодавства та прокурорського нагляду у цій сфері, на виконання яких були проведені прокурорські перевірки, тому позивач мав можливість знати про наявність будь-яких порушень допущених Миколаївською міською радою під час прийняття оспорюваних рішень.
Доводи прокурора, що він дізнався про порушення законодавства при прийнятті спірного рішення лише після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення відповідних перевірок, не заслуговують на увагу. Прокурор в позовній заяві не зазначив жодного доказу, що реалізуючи весь спектр наданих йому законом повноважень він був позбавлений можливості виявити зазначені в позові порушення раніше.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
20 лютого 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Миколаївської міської ради від 19 червня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22 156 кв. м, у тому числі: площею 55 кв. м під капітальною забудовою, площею 99 кв. м під спорудами, 1 766 кв. м під проходами, проїздами та площадками, 20 236 кв. м під зеленими насадженнями за рахунок земель міста, ненаданих у власність або користування, з відведенням її до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна на АДРЕСА_1 .
Пунктом 54.1 вказаного рішення зазначену земельну ділянку вирішено передати в оренду ТОВ "Миколаївбудпроект" строком на 10 років для обслуговування придбаного майна на АДРЕСА_1 та зобов`язано землекористувача укласти договір оренди земельної ділянки.
Рішенням Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року
затверджені проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок орієнтовною площею 1 000 кв. м, за рахунок земель
ТОВ "Миколаївбудпроект" з віднесенням їх до земель житлової забудови для будівництва житлових будинків на АДРЕСА_2, в тому числі ОСОБА_5 Б . площею 847 кв. м на
АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 20 жовтня 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140150, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Миколаєві 01 грудня
2009 року.
У подальшому ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 14 грудня 2012 року продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 купили по 1/2 частці спірної земельної ділянки.
На підставі зазначеного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки у державному акті на праві власності від 20 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О. О.
14 грудня 2012 року зроблена відмітка про перехід права власності на земельну ділянку у рівних частках до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до акта державного інспектора з Охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 14 березня 2013 року земельна ділянка на
АДРЕСА_2 площею 12 424 кв. м знаходиться на відстані дев`яти метрів від урізу води Бузького лиману, довжина ділянки вздовж лиману становить 176 м, ширина 84,5 м.
Представниками відповідачів були подані заяви про сплив позовної давності та застосування наслідків пропуску позовної давності.
Установлено, що відповідно до постанови Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 11 березня 2013 року прокурору про порушення прав держави на землю стало відомо з повідомлень у засобах масової інформації про проведення підготовчих будівельних робіт та масове знищення зелених насаджень в зеленій зоні на узбережжі Бузького лиману в Заводському районі м. Миколаєва у лютому 2013 року.
Копії рішення міської ради прокурор не отримував. Наявність відмітки у міській раді про надіслання рішення прокурору не свідчить про те, що воно дійсно направлялося та прокурором отримувалося.
Суди також встановили, що реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 06 травня 2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23 травня 2014 року, на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на
АДРЕСА_2 , площею 0,0424 га, державна реєстрація якої проведена
10 грудня 2013 року, та права власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23 травня 2014 року, на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_3, площею 0,0423 га, державна реєстрація якої проведена 12 грудня 2013 року, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Встановлено, що після набуття у власність спірної земельної ділянки на
АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу, укладеним 14 грудня 2012 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провели поділ цієї земельної ділянки в натурі, внаслідок чого було сформовано дві нові земельні ділянки, які є окремими об`єктами майна і права власності.