Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 333/3330/18
провадження № 61-9149св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчук М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Запорізька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 лютого 1993 року виробничим ремонтно-експлуатаційним житловим об`єднанням № 5 (далі - ВРЕЖО № 5) його батьку ОСОБА_2, як працівнику вказаного підприємства, було передано на праві тимчасового користування відомче приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
З 28 серпня 1996 року його батько звільнився з ВРЕЖО № 5 та, починаючи з 01 січня 2004 року, добросовісно володів чужим майном і продовжував відкрито, безперервно володіти ним протягом більше ніж десять років.
Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ІНФОРМАЦІЯ_2 він сам проживає у вказаній квартирі, утримує її, сплачує житлово-комунальні платежі.
Згодом він дізнався, що власником квартири, в якій він проживає, є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 07 листопада 2005 року № 809177, виданого Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради.
Посилаючись на викладені обставини та на положення статті 344 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2018 року у складі судді Ярошенко А. Г. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив із того, що з 01 січня 2004 року позивач добросовісно володіє спірною квартирою, відкрито та безперервно користується нею більше десяти років, отже наявні підстави для визнання за ним права власності на майно за набувальною давністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що проживання позивача у спірній квартирі протягом тривалого часу не є підставою для визнання за ним права власності на неї за набувальною давністю, оскільки Запорізька міська рада, як власник спірної квартири, не відмовлялась від свого права власності і такого наміру не мала, житлове приміщення надавалось в користування як службове житло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що спірна квартира є єдиним житлом, яким він добросовісно, безперервно володіє, а тому наявні підстави для задоволення його позовних вимог.
Крім того, апеляційний суд не надав оцінки рішенню суду першої інстанції та наявним доказам, на підставі яких судом першої інстанції були встановлені обставини справи.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
Запорізька міська рада подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Витребувано з Комунарського районного суду м. Запоріжжя зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 лютого 1993 року ВРЕЖО № 5 батьку позивача ОСОБА_2, як працівнику вказаного підприємства, на підставі наказу від 10 лютого 1993 року № 3 було передано на праві тимчасового користування відомче приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Згідно з довідкою з місця проживання про склад сімї та реєстрацію у квартирі з 11 лютого 1993 року проживали ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 та його син ОСОБА_1
28 серпня 1996 року батько позивача ОСОБА_2 звільнився з ВРЕЖО № 5.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником спірної квартири є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 07 листопада 2005 року, виданого Управлінням житлового господарства Запорізькоїміської ради.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).