Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 683/1795/17
провадження № 61-544св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2018 року у складі судді Цішковського В. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачі перед виїздом за кордон у 1995 році попросили її приглянути за належною їм квартирою АДРЕСА_1, залишивши їй ключі та правовстановлюючі документи.
З часу виїзду за кордон відповідачі не поверталися до квартири та втратили до неї інтерес. Починаючи з 2002 року вона стала в ній проживати, утримувати у належному стані та несла витрати за житлово-комунальні послуги.
Посилаючись на те, що вона добросовісно, відкрито та безперервно володіє нею протягом тривалого часу, просила суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, оскільки остання не довела факту добросовісності та безперервності володіння спірним майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що наявні підстави для задоволення її позовних вимог про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю і не застосували положення статті 344 ЦК України.
Крім того, суд першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права дійшли висновку про відсутність доказів відмови відповідачів від спірної квартири, оскільки не врахували, що останні понад 22 роки не цікавилися своїм майном, не сплачували плату за його утримання та комунальні послуги, що є втратою інтересу до свого майна і як наслідок відмови від нього.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Витребувано з Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31 липня 1995 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
З 1996 року вони в ній не проживають, ключі та правовстановлюючі документи залишили позивачці, яка, починаючи з 2002 року, почала нею користуватись.
Згідно квитанцій про сплату комунальних послуг за вказану вище квартиру частина сплачена ОСОБА_1, а інша частина - ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.