Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Єленіної Ж. М. та Пророка В. В.
справа № 11-598сап19
10 жовтня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, Рада) від 14 травня 2019 року № 1319/0/15-19 (далі також - рішення ВРП), ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 (далі також - рішення Дисциплінарної палати), та залишила скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ВРП - без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можемо повністю погодитися з огляду на таке.
1. Рішенням Дисциплінарної палати суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, передбачені пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій) та до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.
2. Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу. Велика Палата Верховного Суду не виявила у скарзі судді, яку вона до неї подала, доводів чи аргументів, що були би вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
3. Суддя ОСОБА_1, діючи як слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва, ухвалою від 01 листопада 2017 року задовольнила клопотання прокурора від 25 жовтня 2017 року та наклала арешт на грошові кошти та майно, вилучені 06 квітня 2017 року за наслідками дозволеного судом обшуку.
4. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 23 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції від 01 листопада 2017 року залишив без змін.
5. Надалі слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва (суддя Соколов О. М.) ухвалою від 19 липня 2018 року скасував арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року (суддя ОСОБА_1).
6. Опираючись на ці обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП визнала, що дії із накладення арешту на майно, яке не могло арештовуватися, оскільки після закінчення строку, передбаченого частиною п`ятою статті 171 КПК України, у будь-якому випадку підлягало безумовному поверненню, явно суперечило процесуальному закону і призвело до порушення основоположного права людини, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 41 Конституції України.
7. Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1, дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в оскаржуваному рішенні, що суддя не виконала одного з основних завдань кримінального провадження - не забезпечила охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та допустила внаслідок очевидної недбалості порушення права власності на вилучене майно як основоположного права людини. Такі дії вказують на неналежне ставлення до службових обов`язків, вчинені внаслідок недбалості та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій, а саме у зв`язку із грубою недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини й основоположних свобод.
8. ВРП погодилась із рішенням Дисциплінарної палати про те, що неправомірні дії судді ОСОБА_1 полягають у тому, що вона через шість місяців після проведення обшуку та вилучення тимчасово вилученого майна, надала дозвіл на його арешт, що суперечило положенням частини п`ятої статті 171 КПК України.
9. Крім того, у рішенні Дисциплінарної палати Другою Дисциплінарною палатою ВРП під час кваліфікації дій судді не встановлено допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм прав та процесуальних обов`язків, за яке передбачена дисциплінарна відповідальність відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої вказаного Закону.
10. Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком ВРП про те, що ОСОБА_1 мала володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду питання про долю тимчасово вилученого майна, однак, допустила очевидне порушення норм процесуального права, яке вказує на несумлінне ставлення до службових обов`язків та дає підстави для висновку про ухвалення нею судового рішення внаслідок недбалості.
11. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон про ВРП) рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване, якщо таке рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
12. Пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій конкретно визначено, що умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод має (повинно мати) певні наслідки, зокрема ці дії є такими, що призвели до істотних негативних наслідків.
13. Тобто, передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (пункт 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який має бути встановленим при застосуванні вказаної норми та притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
14. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і обґрунтовані винними діями (бездіяльністю) суб`єкта дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок.
15. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
16. ВРП у рішенні ВРП вказала, що надаючи оцінку всім встановленим під час розгляду дисциплінарної справи порушенням судді, Друга Дисциплінарна палата вказала, що наведені порушення в сукупності є такими, що призвели до порушення права власності на вилучене майно як основоположного права людини. При цьому дисциплінарний орган не звернув уваги на те, що таке право ОСОБА_2 не залишилось невідновлюваним, оскільки ухвалою слідчого судді Печерс