Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 191/283/18
провадження № 61-4757 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Новомиколаївського нотаріального округу Запорізької області Моргунов Олександр Володимирович, Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Новомиколаївського нотаріального округу Запорізької області Моргунов О. В., Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області, про визнання недійсними довіреності, договору встановлення емфітевзису та договору позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 5,530 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківського району Дніпропетровської області.
23 серпня 2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області було прийнято заяву про державну реєстрацію права власності № 23834576 та рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 36756933, на підставі чого проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року, укладеного
між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 діяв від її імені
на підставі довіреності, яка була видана 20 листопада 2012 року.
Вказувала, що 10 грудня 2009 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, а 20 листопада
2012 року укладено договір позики, умовою якого було видання довіреності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на управління земельною ділянкою.
Зазначала, що вона не мала наміру укладати договір встановлення емфітевзису. У довіреності відсутні повноваження на укладення договору емфітевзису, а лише зазначено, що представники мають право вносити зміни до договору встановлення емфітевзису.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсною довіреність від 20 листопада 2012 року, на підставі якої вона уповноважила ОСОБА_4 бути представником з питань управління належної їй земельної ділянки; визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв від її імені на підставі довіреності від 20 листопада 2012 року та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки, яка належить їй; скасувати державну реєстрацію укладеного 23 серпня 2017 року договору встановлення емфітевзису; визнати недійсним договір позики від 20 листопада 2012 року, укладений між нею та ОСОБА_3 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року у складі судді Кухара Д. О.
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для визнання договору позики недійсним відсутні. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що правочини вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
Договір встановлення емфітевзису від 23 серпня 2017 року є таким, що укладений на законних підставах, відповідно до вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстраціїскасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації задоволено.
Визнано недійсним договір встановлення емфітевзису від 23 серпня
2017 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв від імені
ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20 листопада 2012 року,
та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1
Скасовано державну реєстрацію укладеного 23 серпня 2017 року
між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20 листопада 2012 року, та ОСОБА_3, договору встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована на території Миролюбівської сільської рада Синельниківського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1, зареєстрованого 23 серпня 2017 року Миколаївською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн з кожного.
У решті рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для визнання договору встановлення емфітевзису від 23 серпня
2017 року недійсним та скасування його державної реєстрації. Позивачем було надано право представникам на укладання конкретних договорів,
а саме: правочинів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки. Повноваження повіреного на укладення від імені ОСОБА_1 договору емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1224884900:01:003:0119 довіреність не містить, а тому спірний договір укладено представником з перевищенням повноважень (статті 203, 215, 238, 241 ЦК України).
В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року в частині задоволених позовних вимоги ОСОБА_1 скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.
ОСОБА_4 судове рішення суду апеляційної інстанції не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 11 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 191/283/18 із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що довіреність від 20 листопада 2012 року видана ОСОБА_1 на повне розпорядження земельною ділянкою, крім її відчуження, а тому відсутні підстави для задоволення позову про недійсність договору встановлення емфітевзису та скасування його державної реєстрації.