Постанова
Іменем України
04 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 754/1325/16-ц
провадження № 61-36251св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Олена Ярославівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року у складі судді: Шевчука О. П. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченко М. М., Рубан С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності за законом та договору купівлі-продажу недійсними.
Позов обгрунтований тим, що після смерті чоловіка ОСОБА_5, позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Н. Ю. з заявою про прийняття спадщини. З заявою про прийняття спадщини звернулась також ОСОБА_2, як дочка ОСОБА_5, що підтверджувалось свідоцтвом про народження. Проте інформація про ОСОБА_5, як батька ОСОБА_2, була внесена в актовий запис про народження ОСОБА_2 на підставі рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11 вересня 2007 року у справі № 2-65/07 про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження дитини та визнання батьківства. Втім, цивільна справа за позовом ОСОБА_5 про виключення записів з актового запису про народження дитини та визнання батьківства Березнівським районним судом Рівненської області не розглядалась, рішення не виносилось, відтиск печатки суду на рішенні не відповідає оригіналу.
25 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н. Ю. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 . 11 жовтня 2013 року ОСОБА_2 продала на підставі договору купівлі-продажу зазначену частку ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у справі № 757/16950/13-ц запис про батьківство ОСОБА_5 щодо ОСОБА_2 анульовано з тих підстав, що Березнівським районним судом Рівненської області рішення про внесення змін в актовий запис про народження не приймалось. Крім цього, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року по справі № 754/15499/13-ц вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати будь-які дії спрямовані на вчинення правочинів. Вказані заходи забезпечення позову були скасовані тільки в лютому 2016 року, а тому ОСОБА_2 не мала права здійснювати продаж 1/9 частки кв. АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 травня 2013 року видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н. Ю. на 1/9 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/9 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер 208, від 11 жовтня 2013 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 травня 2013 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н. Ю. на 1/9 частину кв. АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прийняття судом рішення про анулювання актового запису цивільного стану без його виконання уповноваженим державним органом реєстрації актів цивільного стану не тягне за собою втрату чинності такого запису. Зміни до актового запису на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у справі № 757/16950/13-ц не вносилися, рішення щодо вилучення і анулювання свідоцтва про народження не приймалося у зв`язку із чим, відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. При задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, судом першої інстанції вказав, що той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо. В період з 16 вересня 2013 року по 12 лютого 2016 року квартира АДРЕСА_1 перебувала під обтяженням та представниками відповідача в ході розгляду справи визнаний той факт, що їм було відомо про існування ухвали про забезпечення позову та перебування спірної квартири, на момент укладення договору купівлі-продажу, під арештом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_7, відхилено, та задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_8 . Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 травня 2013 року, видане на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н. Ю. на 1/9 частину кв. АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що до актового запису ОСОБА_2 про її народження запис про батька внесено на підставі не існуючого рішення суду, то доведена обставина, що особа, якій видано свідоцтво про право на спадщину не мала права на спадкування, а тому вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину є такими, що підлягають задоволенню. Посилання суду першої інстанції на не здійснення органами РАГС на момент ухвалення рішення виключення з актового запису позивача відомостей, які внесені на підставі не існуючого рішення суду правового значення не має, так як закон пов`язує визнання недійсним свідоцтва не з проведенням такої реєстрації, а з встановленням факту отримання спадщини особою, яка не мала права на спадкування, а такий факт є доведеним. Відповідач ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець був її батько. Надане свідоцтво про народження, яке видано на підставі неіснуючого судового рішення належним доказом батьківства не є. Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України). Той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо. З матеріалів цієї цивільної справи вбачається, що представнику відповідача було відомо про існуючу заборони відчужувати частку спірної квартири, що останній не заперечував, так як оскаржував ухвалу про арешт. Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що частина квартири, не знаходилась, станом на час укладення оспорюваного договору під забороною на відчуження, та права позивача укладенням цього договору не порушені.
Аргументи учасників справи
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просила оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд задовольняючи вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом помилково застосував статтю 1301 ЦК України, не застосував частину першу статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та не врахував, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року по справі № 757/16950/13-ц не виконане та в актовому записі про народження ОСОБА_2 батьком вказаний ОСОБА_5, а тому ОСОБА_2 не втратила свого права на спадкування. ОСОБА_3 не знала про існування арешту під час укладення договору купівлі-продажу, а тому є добросовісним набувачем, що судами першої та апеляційної інстанцій враховано не було. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_3 не була повідомлена про судовий розгляд та була позбавлена можливості надати суду свої пояснення щодо позову.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, що підписаний представником ОСОБА_9, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у справі № 757/16950/13-ц встановлено, що рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11 вересня 2007 року у справі № 2-65/07 про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження дитини та визнання батьківства ОСОБА_5 ніколи не виносилося, а тому апеляційний суд обгрунтовано вважав доведеною обставину, що ОСОБА_2 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_5 Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом відповідних фактів до його спростування в судовому порядку, а тому виконання або невиконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у справі № 757/16950/13-ц не може впливати на його законну силу та встановлені в ньому факти. Крім цього, кв. АДРЕСА_1 перебувала під обтяженням та в матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 не знала про існування ухвали про забезпечення позову. Суди вжили всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року до закінчення касаційного розгляду.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 та після його смерті відкрилась спадщина.
16 листопада 2012 року ОСОБА_1, дружина спадкодавця, подала до приватного нотаріуса КМНО Кулініч Н. Ю. заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5