Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 758/11460/15-ц
провадження № 61-9491св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду
м. Києва від 02 лютого 2016 року в складі судді Ларіонової Н. М. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року в складі колегії суддів: Кабанченко О. А., Рубан С. М., Желепи О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") про визнання недійсним пункту кредитного договору.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 червня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк") було укладено кредитний договір № 37.5/АА-00006.08.2, відповідно до якого відповідач надав позивачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму
21 811,34 доларів США терміном до 27 червня 2015 року. Відповідно до умов договору кошти надавались виключно на купівлю автомобіля та сплати страхових платежів щодо цього автомобіля. Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що процентна ставка за кредитами встановлюється у розмірі 13,50 % річних. Згідно з пунктом 3.6 кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов`язаний сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості. Станом на 12 серпня 2015 року загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості складає 1 221 135,28 грн,
а сума заборгованості за відсотками 2 849,03 доларів США, що вказує на не співрозмірність пені по відношенню до суми кредиту та заборгованості по відсотках, а це є порушенням положень Закону України "Про захист прав споживачів".
Посилаючись на те, що пункт 3.6 кредитного договору не відповідає вимогам законодавства, та враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати пункт 3.6 кредитного договору від 27 червня 2008 року недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що умови пункту 3.6 кредитного договору не суперечать положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки розмір пені 1,6 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення не перевищує 50 % від суми кредиту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2016 рокурішення Подільського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року змінено в частині правового обґрунтування висновку суду.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання недійсним пункту 3.6 кредитного договору від 27 червня 2008 року
з підстав його невідповідності положенням Закону України "Про захист прав споживачів" є доведеними, проте позивач звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права поза межами позовної давності і це
є підставою для відмови у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
У квітні 2016 року ОСОБА_1 подавдо Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили невірні з посиланням на статтю 18 Закону України "Про захист прав споживачів" висновки, що пеня за споживчим кредитом не повинна перевищувати 50 % від суми кредиту, оскільки правильним тлумаченням вказаної норми є пеня за споживчим кредитом не повинна перевищувати 50 % від суми процентів. Крім того, позивачем не пропущено позовну давність, оскільки про нараховану пеню та вимогу про сплату пені, що нарахована в порядку пункту 3.6 кредитного договору позивач отримав лише після 07 серпня 2013 року, а відповідно і про порушення свого права, що підлягає захисту в судовому порядку дізнався лише 07 серпня 2013 року.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 06 травня 2016 року відкрито касаційне провадження
в цій справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу переданодо Касаційного цивільного суду.